Глава партії та уряду, натхненний зустріччю з кремлівським однодумцем (хай і одіозним, але – високопосадовцем), не напружуючи себе переходом на державну, рідною мовою, погрожуючи пальчиком і постукуючи кулачком, у дусі «да пашлі ви» тріумфував у Раді, заздалегідь знаючи, як поведуть себе однопартійці з фракцій ПР і Компартії.