Tagged: Крим

До річниці його окупації якесь інтернет-видання оголосило конкурс новел. Я спробувала і пролетіла. Звісно, Ірина Жиленко казала мені колись, що мої вірші – то як ультразвук: у людей ще немає органу, щоб його сприймати, і що мій читач народиться не раніше, ніж через сто років. Але я не думала, що моя проза – це теж ультразвук.

Я завжди любила Крим, і тим більше тепер. Може, тому, що знаю його не по пляжах: одного лише літа відпочивали в Євпаторії – інші рази це були походи, виїзди на скелі, мандрівки. Найбільше запала в серце осінь. Крим – нетутешньо красива земля. Іноді мені здається, що колись давно світанок застукав якусь морську дивовижу, що забарилася, випірнувши з моря, от вона й закам’яніла. І коли б люди пішли звідси, Крим знову пірнув у море і жив там своїм мовчазним і плавним підводним життям…