“Розпочати з проповідування високих моральних принципів, твердих переконань і найкращих намірів викоренити корупцію – легко. А ось створити такі умови, жити відповідно до цих намірів – важко. Для цього потрібні сильні лідери і рішучість...
В української влади стає традицію висувати партнерам претензії безпосередньо перед зустрічами з ними: то «чому ми не в НАТО?», то «чом ти не прийшов?» Навряд чи це сприятиме довірливим стосункам.
Спонтанне рішення ОП вивезти Зеленського на Генасамблею віддає відвертим аматорством та імітацією дипломатичної діяльності.
Пандемія – приголомшливе тестування на взаєморозуміння і чесність між всіма членами суспільства, це час, коли уряд може заробити ще більшу репутацію, а народ відчути турботу і повагу до себе.
В Україні, яка перебуває у стані війни, немає прийнятого закону про колабораціонізм. Його не можна залишати без уваги, бо будь-який військовий конфлікт, який супроводжується окупацією, неминуче призводить до виникнення колабораціонізму.
В Україні олігархи є власниками держави. Ми всі, народ великої країни в центрі Європи перетворились на боржників «бізнесменів» Ахметова, Коломойського, Пінчука, Фірташа і решти.
Чому репортери 1+1 транслюють «правду» підлеглих Захарченка і Пшонки?
Наразі Україна — держава-трансформер, яку зібрала й контролює денаціональна кланова «сім’я», що вибудувала в країні неофеодалізм.
