Відомий політтехнолог вважає справу «Доктора ПІ» вдалою інформаційною спецоперацією російських спецслужб

Вирогідно, ФСБ  використовувала львівських суддів, прокурорів та газету «Експрес»

Справою Доктора Пі, виявляється, цікавились фахівці, думка яких є безперечно цінною для розуміння справжнього підґрунтя кримінального переслідування професора Андрія Слюсарчука. Але маючи особисту думку, яка не співпадала із офіційною версією слідства та львівської газети «Експрес» про жахливого вбивцю та олігофрена-бездипломника, озвучували її вкрай обережно та нечасто. Бо розуміли, що у ті часи висловлювати альтернативну версію було просто небезпечно.

Відомий політтехнолог Деніс Богуш пару років тому не втримався і залишив кілька коментарів під деякими публікаціями, присвяченими цій справі. Днями ми зустрілись, аби поговорити про його власне бачення цієї історії. Співрозмовник як для цієї теми ідеальний: за освітою і фахом – лікар-невропатолог, за професією – політтехнолог, за покликанням – дослідник феноменів надможливостей людського організму та мозку.

Наша розмова розпочинається із логічного запитання – чому Богуш не вірить у офіційну версію про те, що Слюсарчук є аферистом, патологічним вбивцею, недоумкуватим петеушником, що його дипломи підроблені, що всі рекорди є спектаклем, а операції, які він проводив – задоволенням марень шизофреніка? Адже українське суспільство переконане у саме такому портреті.

– По-перше, я є лікарем-невропатологом, більше десяти років пропрацював в Інституті фізиології.  – Каже Дніс Богуш. – Займаюсь питаннями вивчення свідомості, впливу на психіку та знайомий з багатьма людьми, які ще з радянських часів займались відповідними науковими програмами. Минуло 20 років, але дослідження у цих галузях тривають. Зокрема, я знайомий із Бахтіяровим, Золотовим та іншими фахівцями, які займались  таємними розробками з цієї тематики. Мені взагалі дуже цікава тема вивчення свідомості, феномену та можливостей пам’яті, її поліпшення. І, звичайно, роботи спецслужб у цих напрямках. Виходячи з того, що я років з 20 захоплююсь цією тематикою, мені достатньо дуже короткого погляду, навіть по телебаченню, аби я зробив для себе висновок про людину. Конкретно Слюсарчука я ніколи у житті особисто не бачив. Тільки по телебаченню.

 

Людина, яка робила нейрохірургічні операції,

в принципі не може бути шарлатаном

 

– Які ж висновки ви зробили щодо нього? Якщо враховувати весь галас, що здійнявся навколо цієї людини?

– Перше, що мене здивувало у  травлі, яка розпочалась щодо Слюсарчука – вона була дуже однобокою. Як лікар я розумію, що людина, яка 10 років робила нейрохірургічні операції, не може бути шарлатаном у принципі! Той, хто хоч коли-небудь стикався із нейрохірургією, з нейрохірургами (а я з багатьма знайомий дуже добре ще з часів навчання, маю товарищів у інституті нейрохірургії) розуміє, що шарлатан, безперечно, неспроможний проводити нейрохірургічні операції! Це принципово неможливо з однієї простої причини  – нейрохірургія є найскладнішим розділом медицини взагалі. Як казав один відомий актор, «голова – предмет темний та дослідженню не підлягає». Люди досі гадають, як там що працює, яка частина мозку, які нервові шляхи за що відповідають. Існують різні теорії, різні точки зору, але загального розуміння досі немає. Я пояснюю це для того, аби всі зрозуміли – людина, яка 10 років робила нейохірургічні операції, повторюю, – не може бути шарлатаном у принципі! Є ще один момент. Слюсарчук мав проект створення інституту мозку. Ну не може шарлатан, який не має медичної освіти та відповідних регалій, ходити по президентах країни с проектом створення наукового інституту! Тому для мене зрозуміло, що Слюсарчук – точно лікар, скоріше за все має дисертацію. Зрозуміло і те, що в історії з його травлею  були задіяні російські спецслужби…

– Чому ви так вважаєте?

– Зауважимо – то були часи Януковича, коли мала місце така дружба між російськими та українськими спецслужбами, що можливо було все! Це зараз, коли Януковича не стало, ми розуміємо, що всіх суддів, прокурорів, міліціянтів треба звільнити. В СБУ, армії – половину. Бо реально вони так зрослися із російськими спецслужбами, що в України просто не існувало державних таємниць, а ФСБ на нашій території могла творити що завгодно! Тоді керівником СБУ був Валерій Хорошковський. Мені здається, аби провернути цю операцію, достатньо було домовитись із Хорошковським. Януковичу було все одно. Тому з ним це, можливо, і не узгоджували. В крайньому разі йому можна було сказати, що Слюсарчук поливає Віктора Федоровича лайном в радіоефірі (що, доречі, цілком відповідало дійсності – ред.). Щоправда, Янукович сказав би – ну, закопайте його десь, навіщо всі ці складнощі?

 

Це фактично – інформаційна спецоперація

 

– А й справді – навіщо такі складнощі? Адже судячи із обсягів “компромату”, який вихлюпував на голови обивателів «Експрес» і транслювали інші ЗМІ, робота росіянами була проведена велика та затратна. Заради чого? Дійсно, легше «прибрати»…

– Ні в якому разі! Бо ця спецоперація була ще й паралельно певною мірою дослідженням: чи можна таке реалізувати в Україні, причому у Львівській області? Питання не в тому, чи можна «стерти» людину, а в тому, чи може місцеве населення «проковтнути» таку технологію. Адже спецслужби Росї мали багато завдань на наших теренах. Тільки зараз стає відомо, наприклад, що Росія тривалий час проводила соцдослідження у кожній області України. Вивчалися питання ідентичності, асоціювання жителів певних місцевостей із російськими, радянськими цінностями. А у випадку із Слюсарчуком – унікальна спроба подивитись, як працюють технології впливу. У них це чудово получилось, гадаю, хтось за це отримав медальку…

Причому сама травля в пресі була шитою білими нитками. Мовляв, Слюсарчук – не лікар і при цьому 10 рокі оперував хворих. Педофіл, наркоман, аферист і все таке. Найцікавіше те, що таку емоцію змогли закріпити у свідомості людей самого українського – львівського  регіону! Якщо казати мовою інформаційних війн – російські спецслужби спромоглися провести ефективну інформаційну спецоперацію… у Львівській області! Влаштувавши травлю нашої людини, використовучи львівські інформаційні ресурси, використовуючи наші суди і нашу правоохоронну систему. І в результаті із доктора медичних наук і унікума зробили опудало і посміховисько!

З іншого боку, усувати його фізично не було сенсу ще й тому, що без нього вони, можливо, не можуть продовжити цілу низку досліджень. Бо в Росії існує дуже багато спецслужб, але бракує реальних розробок. Вони досі користуються результатами досліджень радянських часів.

 

З чого починалась війна

 

– Якщо казати про розробки – чи не була ця спецоперація ще й спробою усунути людину, знання якої стали б Україні при нагоді в умовах «гібридної» війни? Адже чи не ключовим її фактором є саме вплив на свідомість.

– У нас свобода слова. Тому люди аналітичні, ті, що, так би мовити, кришталево мислять, можуть у будь-якому медіа висловити свою точку зору так, що вона буде дуже сильно почута. Тобто феноменальна людина може скласти картинку.

А також  спрогнозувати події. Дивіться – сьогодні жоден аналітик в світі не може точно сказати, що задумав Путін! А щоб зрозуміти це, важливо проробити все, так би мовити, дерево альтернатив. На це спроможні лише люди з унікальними можливостями мозку. Вони потрібні у спецслужбах, аби, скажімо, давати дуже якісну аналітику. Мені здається, що унікальні можливості Слюсарчука могли б згодитися саме в цьому.

– Останнє запитання до Вас як до лікаря. Слюсарчуку судово-медична експертиза поставила діагноз «олігофрен в стадії дибільності». Ви, як фахівець з психіатрії, можете прокоментувати такий вердикт?

–  Я можу сказати, що у судово-медичного експерта, який поставив такий діагноз, є кримінальна відповідальність. Бо це – точно не так. Говорю навіть без обстеження. Однозначно. Судмедексперти, прокурори, судді повинні нести відповідальність за цю спецоперацію.

Бо з таких спецоперацій насправді починалась уся ця війна. Росіяни, споглядаючи результати своєї роботи, переконувались у тому, що в Україні вони можуть зробити все, що заманеться. Гадаю, таких спецоперацій було проведено не меньше десятка. По деяких ми, можливо, навіть не уявляємо, що то було…

Аби зрозуміти, з чим ми маємо справу, було б доцільно розсекретити дисертацію Слюсарчука в Україні. Бо це взагалі нонсенс – наукова праця засекречена в Росії, засекречена і в Україні. Ми що, одна країна? Що нам до їхніх таємниць? Якщо мова іде про розробки, які необхідні для нашої науки і техніки – давайте їх відкриємо!

 

Довідка. Деніс БОГУШ. Політтехнолог, експерт в сфері стратегічних комунікацій. Президент Bohush Communications, Віце-президент Української ліги із зв’язків з громадськістю, член Міжнародної асоціації зв’язків з громадськістю (IPRA). Спеціаліст зі стратегічних комунікацій та PR в політиці та бізнесі. Працює в сфері стратегій та брендінгу територій. Один з розробників виборчої кампанії Віктора Ющенка 2002-2004 (відома як Помаранчева революція). Учасник передвиборчих кампаній  в багатьох країнах світу. Автор книг з PR, політичних технологій, рефлексотерапії та бойових мистецтв.

 

Від редакції.

Думки Деніса Богуша не є абсолютним відкриттям у цій гучній історії. Про можливу участь російських спецслужб у справі Слюсарчука  казали і раніше. Навіть сам «Доктор ПІ» наполягав на тому, що «рука Москви» є в цьому переслідування ключовим фактором. Бо тільки ФСБ, стверджує Слюсарчук, мала можливість вилучити з архівів московського медуніверситету документи про його освіту.

Але висновки аналітика щодо справжніх мотивів спецслужб Росії у цій справі, а головне – про співучасть у «спецоперації» керівництва колишнього СБУ та нинішніх прокурорів, суддів і медійників – нас певною мірою ошелешили. Бо залишається відкритим питання по те, кого і в якій мірі спритні ФСБшники використовували. Хто працював свідомо, а хто – «в темну». Хто за наказом зверху, а хто – за російські гроші.

Скидається на те, що діяльністю суддів, прокурорів та деяких популярних на західній Україні ЗМІ, задіяних у справі Слюсарчука, повинні зайнятись інші слідчі, прокурори та судді. Бо пазли складаються в картинку державної зради.

Що ж до грошей – вони тут присутні. І про це  на самому початку “”інформаційної спецоперації” писали деякі ресурси. З часом надрукована ними інформація «зникла». Але відшукати у віртуальному просторі можливо все. Або майже все.

ПіК розкопав пару цікавих досліджень інформаційної складової  справи  Слюсарчука ще на самому початку процесу. Надрукуємо найближчим часом.