Україна поміж молотом Москви та ковадлом Брюсселя

Команда Президента України Віктора Януковича, що три роки тому за пасивного мовчання Європи обрала курс на авторитаризм, опинилася у проблематичній ситуації. Ігнорування демократії блокує доступ до західних ринків, ресурсів і технологій, позбавляє підтримки ЄС. А з іншого боку – Україна змушена відбивати атаки Росії, яка відверто відбудовує позиції імперії

Уряд і оточення Януковича все більш безпорадно сіпаються поміж  російським молотом та європейським ковадлом. Брюссельські політики за кожної можливої нагоди нагадують українському президентові про європейські стандарти. Що лише від реальної, а не вербальної демократизації залежить підписання Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом, яке заплановане на листопад цього року під час саміту «Східного партнерства». Одночасно Москва, роздратована опором України, яка гальмує відбудову російської імперії, наносить удари в найболючіші точки: утримує максимальну ціну за свій природний газ для України та намагається будь-яким чином заволодіти українською трубою.

«Якщо вступите до Митного союзу, то Україна матиме російський газ за цінами внутрішнього ринку Росії, тобто набагато дешевше, ніж тепер», – повторює, наче мантру, Президент Росії Володимир Путін, водночас погрожуючи позбавити Україну статусу транзитної держави та кількох мільярдів доларів щорічно від оплати транзиту російського газу до Західної Європи.

Меморандум для наших і ваших

Янукович вважає, що йому вдалося перехитрити Росію і ЄС, кажуть експерти. Яким чином? Підписавши документ, що втішить один бік, а інший – перелякає. Відтак 31 травня Прем’єр-міністр України Микола Азаров у Мінську «підмахнув» Меморандум про «поглиблення співпраці» поміж Україною та Євразійською економічною комісією.

Російська пропаганда досі сурмить, що підписання цього документа – великий успіх і ледь не давно омріяне Кремлем залучення України до Російської імперії. У Брюсселі після цього теж стривожилися не на жарт. Із завданням з’ясувати, що ж відбувається насправді, до Віктора Януковича одразу ж зателефонував керівник Європейської комісії  Жозе Мануель Баррозу. І так само, майже одразу, офіційний Київ після цього почав відхрещуватися від ідеї інтеграції «а-ля Росія».

«Меморандум не містить зобов’язань, які передбачають перспективу приєднання України до Митного союзу або втрати Україною суверенітету  у сфері міжнародної торгівлі чи передачі своїх прав наддержавним міжнародним структурам. Його підписання не можна оцінювати як зміну курсу зовнішньої політики України. Стратегічним завданням для нас залишається європейська інтеграція», – запевняв Міністр закордонних справ України Леонід Кожара під час скликаної напередодні зустрічі з послами європейських країн у Києві.

«Це лише інтриги. Ми вже до них звикли – прокоментував Віктор Янукович повідомлення про нібито зміну Україною інтеграційного напряму. – Крок України на поглиблення співпраці з країнами Митного союзу продиктований винятково економічними інтересами нашої держави. Адже у 2012 році торговий обіг із ними становив 63 млрд доларів США, або 36 відсотків від усього обсягу зовнішньої торгівлі України…»

Кому дістанеться «труба»…

Проблема полягає в тому, що всередині правлячої Партії регіонів немає злагоди та взаєморозуміння стосовно того, «кого триматися і куди бігти». Український прем’єр Микола Азаров – росіянин родом із провінційної Калуги, який осів в Україні десь у половині 80-х років минулого століття  і щоразу агітує на користь інтеграції зі своєю батьківщиною та Митним союзом.

Нічого дивного, що передача Росії контролю над стратегічною мережею українських газопроводів і фактичне віддання економіки під контроль Москви не складає для нього жодної проблеми. Ще у квітні в його уряді напрацювали та відправили до парламенту проект Закону «Про зміну деяких законів з метою реформування НАК «Нафтогаз України». Цей законопроект фактично дозволяє  одним розчерком пера позбавити Україну економічної незалежності.

Офіційно в законопроекті немає жодного слова про Росію. Як стверджують в уряді, його прийняття повинно гарантувати реформування «Нафтогазу» відповідно до вимог, що виникли після входу України до Європейської енергетичної хартії.

Та якщо уважно перечитати цей законопроект, то легко зрозуміти, що він має на меті: приховано передати НАК«Нафтогаз України» та всю його власність російським олігархам (…).

Нині існуюча заборона – навіть у скорумпованій Україні, що не поважає закони, – яка ще 20 років нікому не дозволяє чіпати газопроводи, мала б бути замінена на лаконічне твердження, мовляв, зміни у структурі власності «здійснюються згідно з рішенням Кабінету міністрів України».

Однак несподівано сформований Азаровим проект напоровся на потужний спротив усередині владного табору. Згідно з повідомленнями української преси проти планів прем’єра – вихідця з Росії готувалася виступити третина народних депутатів із Партії регіонів. У результаті цей законопроект  потрапив до парламентської «морозильної камери».

«Мережа газопроводів України – це універсальний ключ до всіх промислових активів держави. Хто її контролює, той контролює економіку України. Члени Партії регіонів, які представляють різні групи впливу, почали нервувати, розуміючи до чиїх рук може потрапити українська труба в разі прийняття цього законопроекту», – сказав Михайло Гончар, експерт з енергетичної політики українського центру «Номос».

Про всяк випадок українська опозиція вже попередила, що не буде дотримуватися жодних зобов’язань нинішньої влади, які стосуються газотранспортної системи і які б призвели до утворення консорціуму за участю Росії.

«Прагнемо партнерських стосунків, але заздалегідь попереджаю, що після президентських виборів, чи то термінових, чи планових, коли дійде до зміни влади, все повернеться на свої законні місця. Тому закликаємо наших російських партнерів, аби не брали участі в будь-яких незаконних діях, які проводять уряд чи президент України. Якщо вони здійснять нелегальну приватизацію, то вона буде скасована, і газопровід повернеться у власність України», – заявив на початку травня лідер опозиційної Батьківщини Арсеній Яценюк.

Янукович грає ва-банк

Наскільки давно питання власності української мережі газопроводів і стосунки з Митним союзом стали елементом ігор Києва з Москвою та Брюсселем, настільки нові проекти українського президента майже шокують і свідчать про те, в якій пастці опинилася нині діюча в Україні команда.

Через кілька днів після підписання прем’єром Азаровим Меморандуму з ЄЕК президент Янукович у направленому річному посланні до парламенту фактично оголосив Росії економічну війну.

«Недостатня швидкість диверсифікації поставок палива становить загрозу для національної безпеки України», – пише він у відповідь на російські плани будівництва газопроводів «Південний потік» і «Ямал-ІІ», що оминають Україну. Також запропонував відновлення робіт щодо створення «Білого потоку», задуманого ще у 2005 році, як альтернативу постачань природного газу із Азербайджану, Туркменістану та Казахстану до Західної Європи.

«Потрібно запропонувати фірмам-інвесторам проектів трансанатолійського газопроводу «TANAP» і проекту «Nabucco West» транзит територією України з використанням наших підземних сховищ природного газу», – заявив Янукович.

Згідно з цим проектом середньоазійський природний газ транспортувався б в Україну через Болгарію та Румунію до підземних сховищ на заході держави. (Україна висловила готовність надати для цього аж 10 млрд кубічних метрів обсягу газосховищ). А  вже звідти б газ потрапляв до Словаччини й інших не названих європейських країн.

Водночас Янукович запропонував проект відходу від використання російських технологій в українській атомній енергетиці, як окреслив «з метою  уникнення монополізації галузі». Одним із пріоритетів українського уряду найближчим часом має стати «аналіз і вивчення можливості диверсифікації технології будівництва реакторів через зведення нових енергетичних блоків не російського виробництва, з метою уникнення монополістичної залежності в цьому питанні від Російської Федерації», про що написав Янукович у своєму щорічному посланні.

Ця пропозиція фактично означає перекреслення підписаної в червні 2010 року урядами України та Росії угоди про будівництво третього і четвертого блоків атомної електростанції у Хмельницьку, що на заході України, і витіснення з інвестиції російського «Атомстройэкспорта», котрий у 2008 році виграв міжнародний тендер на модель реактора для цієї АЕС.

Публікацію з ObserwatorFinansowy.pl зі скороченнями переклав Володимир Олійник