Право Путіна і Януковича, чи темне обличчя Ходорковського і Тимошенко?

Помилуваний Михайло Ходорковський претендує стати символом в’язня сумління. Постать Юлії Тмошенко стала клюсчовим пунктом переговорів поміж Україною та Європейським Союзом, а також іконою засудженої за політичну діяльність в Україні. Ліплення з них символів боротьби за права людини  стало значним перебільшенням

Категорія політичних в’язнів неоднорідна. Поміж найвідомішими політичними в’язнями Центрально – Східної Європи  та іконами боротьби за свободу починають ставити знак рівності.

Коли Михайло Ходорковський йшов до в’язниці, то мав кредитну історію, яка свідчила про те, що він співвідповідальний  за найбільші перегини в Росії 90 – их років, а особливо в сфері приватизації.  У 1989 –  му році заснував банк «Менатеп», який в період перехідної економіки відіграв значну роль в приватизації ключових підприємств різних галузей промисловості. Вже в 1992 – му році виконував функції в.о заступника міністра палива і енергетики, здійснюючи увесь час бізнес – функції. Показово: коли тривала війна у Чечні  його банки виділяли кредити російській державі, які та віддавала майном (фабриками і нерухомим майном). Такі та інші кредити дозволили йому зібрати суму в розімірі 309 – ти  мільйонів доларів на купівлю компанії «Юкос». Окрім торгівлі паливом «Юкос»  прославився своєю «податковою оптимізацією», що навіть через роки Європейський Суд з прав людини визнав, що «схеми оптимізації» входили в круте протиріччя з податковим законодавством Росії.

Очевидно , що «Юкос» також мав своїх ворогів – мер Нефтеюганска, міста «що лежить на нафті» опирався політиці компанії на нафтових полях, а особливо вимагав сплати податків. Його смерть  призвела до того, що його наступник розблокував придбання нафтових полів, а скарбниця перестала займатися концерном. У 2006 – му році керівник служби безпеки і віце-президент «Юкосу»  Олексій Пєтюгін теж був засуджений до 26 – ти років за численні вбивства.  Для Михайла Ходорковського це була «чистої води інсценізація».

Паралельно вирішив порвати з «Кремлем» фінансуючи його політичних ворогів, як лібералів, так і комуністів. Завершилося все це багаторічною відсидкою у в’язниці. Та й  інші партнери «Юкосу» не були святими – один з них мусить відбувати пожиттєве ув’язнення, однак переховується в Ізраїлі.

Юлія Тимошенко також була однією з найбагатших персон в Україні. У 1991 – му році створила свою першу компанію, яка стала досить успішною завдяки використання зв’язків з ЛКСМУ ( кузнею партійних кадрів). Її чоловік в той час керував одним з районів Дніпропетровська – найбагатшого промислового міста країни і це тоді, коли влада капіталізувала свої позиції. Окрім того успішно стартувала нова нафтова компанія сімейства Тимошенків. Найвпливовіший спільник Лазаренко, який був з Юлією від початку до кінця, вже тоді мав  псевдонім «Бульдозер». За кілька років обіг компанії становив 11 – ть  мільярдів доларів, а вона стала фінасувати партію «Громада» і (…) прем’єра Павла Лазаренка. У ті часи отримує державні замовлення на закупівлю в «Газпрому» за 2 – ва мільярди доларів газ з Росії  і це вже протягом першого тижня функціонування реструктуризованої компанії діючої в якості українсько – кіпрсько –британсько – ізраїльського холдингу. Прибутки в ті часи  переправлялись на рахунки акціонерів за кордоном. Холдинг вигравав чергові урядові тендери і обслуговував всі кращі контракти – а майбутня «в’язень сумління» була повсюдно відома в Україні як «Газова Принцеса».

Її головний політичний противник і народний депутат Верховної Ради України Євген Щербань, підприємець з Дніпропетровська, загинув від рук невідомих вбивць під час кривавої екзекуції на летовищі. У стрілянині гине і команда літака. Нафтовики з Донбасу програли, втративши найсильнішу ланку, а холдинг  Тимошенко – Лазаренко захопив східний ринок держави.

Поява нового газового монополіста призвела до зростання ціни на газ з 40 – ка до 80 –ти американських доларів за тисячу кубометрів. Тим часом компанія офіційно не генерує прибутки, трансферуючи  кошти, скажімо, до Женеви, переказами в розмірі 40 ба навіть 80 мільйонів доларів. Це змушує задуматися навіть швейцарські банки, які й до цього звинувачували в пранні брудних грошей. Підозрілими для швейцарців видаються перекази, особливо на рахунки компанії «Орфін» ( по 1 одному мільйону кожен, а загалом 20 мільйонів), яка в ті часи не займалася жодною діяльністю ( це була доля для Лазаренка).

Ще в ролі прем’єр – міністра України Юлія Тимошенко підписувала газові контракти з «Газпромом», які обслуговувала компанія, що раніше належала їй ( за цю угоду в Росії кілька високпоставлених чиновників були ув’язнені). Коли президент Янукович зміцнів – була заарештована. До цього дня відбуває кару позбавлення волі в Харкові. Процес визнано політичним, а умови відбування покарання обурливими.

У найсприятливіші часи розвитку імперія«Газової Принцеси» контролювала аж 25 – ть  відсотків української економіки. В  той час холдинг сплатив податку в розмірі  аж .. 36 тисяч гривень, генеруючи обіг в розмірі… 10 мільярдів доларів.  За фінансові махінації прем’єр Лазаренко відбуває строк в американській в’язниці у Сан – Франциско( намагався там сховатися від українського правосуддя, бо не припускав, що американська влада ставиться негативно до прання брудних грошей в тамтешніх банках).

За легендами  захисників прав людини відрізняє їх кілька суттєвих речей: коли потрапили до ув’язнення не мали кількасот мільйонів доларів заощаджень у банках по всьому світу. По – друге, не були основними політичними постатями відповідальними за розкрадання народного майна в процесі приватизації або не підписували вкрай невигідних торгових угод.

Однак першочерговою метою політичної  і суспільної діяльності Ходорковського та Тимошенко було підміна політичної конкуренції або захоплення цілковитого контролю над  нафтовими і газовими контрактами, а, відтак, досягнення абсолютної влади.  Добробут пересічного росіянина чи українця тут не мав жодного значення.  Тому переоцінка на Заході (особливо в ЄС) цих осіб для звичайних мешканців цих країн є незрозумілою – навіть навпаки, більшість була задоволена, що співавтори злодійської приватизації були покарані.

Те, що міжнародна громадська думка може звинувачувати, це факт, як і те, що влади Росії та України здійснили велику помилку, навішуючи ярлики і не забезпечивши процесуальних гарантій з точки зору надійності.  Однак, по суті, ці постаті дуже сумнівні і ліплення з них жертв також дуже приятгнута за вуха.

Тому, коли  спільники Ходорковського і Тимошенко відбувають покарання довгострокового позбавлення волі, між іншим і в США, то маємо справу з міжнародним відмиванням брудних грошей і економічною злочинністю, коли ж самі відбували кару в Росії і в Україні, то вже маємо в’язнів сумління за яких бореться увесь демократичний і капіталістичний світ.

Публікацію  Na:temat.pl