Воскресіння: репетиція

Володимира Путіна дуже часто порівнюють з Адольфом Гітлером. Переважно ці порівняння стосуються життя та діяльності, натомість хотілось би порівняти… смерть. У випадку Гітлера – реально-нереальну. У випадку Путіна – гіпотетичну, але таку, що зараз вже активно планується. Принаймні сліди такого планування починають проступати дедалі більш очевидно. Очевидним у контексті наслідування Адольфа Алоїзовича з боку Володимира Володимировича. Судіть самі…

Як помер Гітлер, нібито відомо. Для початку – змусив скуштувати цианістий калій свою улюблену вівчарку Блонді, потім свою дружину Єву Браун, потім розкусив ампулу з цианідом сам. Далі його спільники прострелили з пістолета голову вже мертвого фюрера німецького народу. Насамкінець, його тіло винесли з бункера, десь на задвірках Рейхсканцелярії щедро полили бензином і спалили.

Отже, Гітлер спочатку отруївся, потім застрелився, потім зійшов на поховальне вогнище… Потім його обгоріле тіло упізнали свідки (зокрема – особистий лікар-стоматолог). Тоді упізнані рештки таємно поховали. Потім (вже у 70-ті роки) ці рештки відкопали, вивезли в СРСР і знищили вже остаточно (аж до розвіювання попелу).

І все?! Якби ж то!..

Адже й досі гуляє не спростована остаточно версія, що Адольф Гітлер насправді не труївся, не стрілявся, не спалювався у бензиновому полум’ї, а тишком-нишком був вивезений до Південної Америки, де спокійно дожив до глибокої старості та помер вже у 60-х роках. На це вказує ціла низка обставин. Наприклад, піддаються сумніву факти упізнання обгорілих рештків. Та й знищення їх радянськими спецслужбами у 70-х роках минулого століття виглядає якось дивно…

Втім, хотілось би загострити увагу на іншому: на явну підготовку подальшого “воскресіння” Адольфа Гітлера вказує сама лише дата його смерті – 30 квітня. Ніч з 30 квітня на 1 травня є особливою: це так звана Вальпургієва ніч. Час активізації темних демонічних сил. Час відьомських шабашів і проведення різноманітних темних ритуалів.

А тепер уявіть картину олією… Підставне тіло нібито мертвого фюрера (бо насправді загинув його двійник) спалюють у Вальпургієву ніч, немовби тіло легендарного Зігфріда. Разом із ним в інший світ переходить вірна валькірія – Єва Браун. Тим часом справжнього Адольфа Алоїзовича тишком-нишком вивозять на якомусь підводному човні до Південної Америки, де він спокійно живе собі, живе… Як раптом у потрібний момент відбувається… уявне “воскресіння”! Добридень, шановне панство, я воскрес, бо моє тіло спалили у Вальпургієву ніч на священному вогнищі!!!

Хтозна, чому цього не сталося в реальності. Хоча такий сценарій був навіть дуже можливим.

А тепер перейдемо від Адольфа Алоїзовича з його любов’ю до містицизму та німецької епічно-легендарної давнини до Володимира Володимировича з “Русскім міром”, що він намагається зібрати навколо своєї персони. Намагається настільки активно, що йому вже пророкують лаву підсудних у Гаазі. Інший варіант фіналу – це куля в чоло або чай з полонієм від членів кооперативу “Озеро”, які вже зараз потерпають від міжнародних санкцій.

І як же за цих умов не розіграти виставу з “воскресінням”?! У православно-поганській, домоткано-посконній Росії  для цього потрібно настільки мало, що!.. картина олією напрошується сама собою.

Акт 1 – в якості “жертви-замісника” вибирається якийсь путінський двійник. Вже навіть росіяни не сумніваються, що (як кажуть в Одесі) їх у нього є. Від 4-х до 6-ти, подейкують…

Акт 2 – відбувається лекція, а потім публічна дискусія на тему, чи є Володимир Путін богом за народженням або за благодаттю?..

Висновки круглого столу широкій громадськості не повідомляються, бо висновки ці – таїна велика за сімома печатками! Більш того, невдовзі можуть навіть розпочатися голосні обурені вигуки: все це фейк, не вірте!.. Та паралельно з тим з вуст учасників круглого столу у вуста інших росіян-вірян передаватиметься шепітком блага звістка: наш Путін – таки бог по благодаті!.. Хто має вуха – нехай почує й нашепоче іншому.

А тепер – фінал. Можна хоч до Гааги відправлятися, хоч кулю в чоло приймати, хоч чай із полонієм пити. Бо на хрест нової Голгофи зійде якийсь двійник, яких від 4-х до 6-ти. А потім станеться…

Потім станеться Голгофа з неодмінним воскресінням персонажу.

Особливо якщо двійника повісять за вироком Гаазького трибуналу (чи застрелять за присудом членів кооперативу “Озеро”) у Страсну п’ятницю 2015 або 2016 року. Бо на Великдень буде саме час вийти до публіки, зробити ручкою і сказати: “Добридень, мій народе з промитими мізками! Я бог по благодаті, і от я воскрес на третій день, як обіцяв!”

А далі… Двійників багато – від 4-х до 6-ти. Чом би не погратися у вічно живого?.. Це ж спецслужби, вони багато чого вміють…