Синевір перетвориться на місце злочину в однойменному українському кіно
3 квітня в кінопрокат виходить новий фільм жахів у форматі 3D
Двоє діток потайки від батьків відправляються на риболовлю. Уже наловили повне відерце риби, аж раптом із лісу доноситься класично-жахітливе: «Аууу!». Приблизно так почнеться новий український фільм жахів. Хоча почати варто із того, що фільмами нас український кінематограф останнім часом не радує, незважаючи на всі оптимістичні прогнози. Особливо невідомого чого чекати від оцього «Синевіру». Якщо новенький «Вій» спільного напівєвропейського, напівросійсько-українського виробництва дивував хоча б трейлером (але потім розчарував майже всіх глядачів), то ця страшилка про карпатське озеро взагалі не привертає уваги.
Що маємо хорошого? Генеральним продюсером фільму жахів про людей-псів, які водяться на березі найкрасивішого озера України, виступив Володимир Хорунжий, який має непоганий досвід в цій сфері, ще й працював здебільшого в США (одначе потренувався й на десятці українських проектів). А ось режисер Олександр Альошечкін має значно більший досвід операторської та сценаристської роботи. «Синевір» для нього є першою великою роботою в якості режисера жанру жахів.
Сам по собі фільм з жахливими карпатськими сюжетами наче щойно вийшов у прокат. Це вищезгаданий «Вій». Аж тут знову за рибу гроші… Звісно, кожна країна повинна мати такий собі райський куточок, з яким пов’язані чудернацькі легенди. Американці он вже назнімали страшилок про кожен лісистий шматочок своїх безкрайніх штатів. Українці ж мають фактично єдину таку утаємничену місцину, як карпатський ліс. Але легенда про собако-людей? Це навіть не коментуємо… Фантазія сценаристів підкачала.
Ще й у головний ролях – ні, звісно, не діти, а просто п’ятеро студентів. Нічого не нагадує, наприклад, п’ятьох героїв «Штольні»? Так що трейлер нової української страшилки взагалі нічим не вражає. І прив’язка карпатської легенди до малюнків на Софії Київський… м’яко кажучи, не дуже зрозуміла.
Якщо чесно, дуже хочеться підтримати вітчизняне кіно й передбачити щось вражаюче: несподіваний поворот сюжету, детективну історію, розкрутку карпатсько-київської легенди. Проте висхідні дані повністю стирають надію на грандіозний фінал. Аби хоч не піти з половину сеансу… На жаль, так і досі закінчується перегляд багатьох «кінохітів» українського виробництва. Але надія на гарну страшилку вмирає… ну, поступово. Тож, 3 квітня – підтримаймо вітчизняний жах…
