Олег БАЙ: На порозі серпня – знов про Консульську службу
У серпні традиційно відбудеться нарада керівників закордонних дипломатичних (і консульських?!?) установ України
Ще – літо, ще цілий довгий місяць літа попереду. Місяць канікул, свят (з найголовнішим – 24 серпня – включно). Місяць підготовки до осені-зими. І – місяць визначення довгострокових завдань з пошуком шляхів, засобів та можливостей їх виконання.
Отак, потихеньку, перейшов я до події, пов’язаної саме з
визначенням завдань та пошуком шляхів: у серпні традиційно відбудеться нарада керівників закордонних дипломатичних (і консульських?!?) установ України. Керівників з досвідом, для яких це вже не перша нарада, і для буквально щойно призначених.
Думаю, вона цікавить не тільки її учасників. Бо на таких нарадах, як правило, виступають перші особи держави. Для нашої, парламентсько-президентської республіки, це і Голова Верховної Ради, і Президент.
Маю надію, що матимемо також і призначеного та затвердженого, як того вимагає Закон, Міністра закордонних справ.
Повторю, що нарада цікавить не тільки її учасників.
Бо ставлення до України в широкому світі, бо поведінка її партнерів (від стратегічних до тимчасових) – запорука, певною мірою, нашого виживання, нашої спроможності дати відповідь рашці, відсіч державі-агресорці, окупантці, стрижнем та змістом внутрішньої та зовнішньої політики якої, за влучним і точним висловом високоповажного Володимира Станіславовича Огризка, є саме тероризм.
Від наради, думаю, багато хто (і я серед них) чекає посилення уваги до Консульської служби України.
Бо Консульська служба – долі людей!
Ми пам’ятаємо, що робота Консульської служби України в роки війни була темою, обговорюваною навіть на рівні Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва. Правда… у травні 2023 року.
Чому я так наполегливо (не сказати б – занудно!) наголошую саме на Консульській службі, її роботі, проблемах?
Дозволю собі нагадати, що порівняно недавно, з початком широкомасштабної рашистської агресії кількість українців, які шукали порятунку та тимчасового захисту за кордоном, сягала мільйонів. Від,3,5 до 7,5 мільйонів за різними оцінками. І доля цих людей, їх проживання та можливість повернення в Україну – Консульська служба…
Останнім часом (декілька років) питання кадрового забезпечення Консульської служби, увага до цих проблем й на відповідних кафедрах та факультетах університетів, відзначимо, значно зросла.
Так чого ж ще треба? Треба, на моє глибоке переконання, комплексного підходу до роботи, завдань і проблем Консульської служби.
З притаманною мені всесвітньо відомою скромністю зазначу, що мав досвід роботи і заступником начальника Консульського управління МЗС, і Генеральним консулом.
Правда, не в роки війни…
Перепрошую!
Олег БАЙ, Надзвичайний і Повноважний Посланник України
