Зупинка за крок до прірви: особливості національної революції

У світлі нинішніх подій в Україні з’являються публікації, де у багряно-чорних тонах розписуються всі прикрощі революції: після великої крові настає зубожіння широких мас населення. Сперечатися важко. Та що тут є причиною, а що – наслідком?…

Загальновідомий приклад: нібито пряма кореляція між раннім часом повернення та кількістю лелек із народженням дітей. То що, лелеки справді приносять немовлят?! Аналогічну «пряму кореляцію» можна відшукати у багатьох інших випадках. Тому важливо замислитися, чи справді зубожіння країни є прямим наслідком революційних подій, а не причиною?

В якості жахалок наводяться події «Арабської весни», як найближчі у часовому вимірі до українського Євромайдану.

Лівія

Реформи Муаммара Каддафі дозволили у кризовому 2010 році збільшити ВВП країни на 2,5 %. Зовнішнього боргу Лівія не мала, натомість лідирувала за рівнем життя на Африканському континенті.

Що ж спричинило вибух ненависті до лідера Джамахірії? Очевидна поверхнева відповідь: експорт революції з Єгипту й Тунісу. Та справжні причини громадянської війни – інші. Основою основ благоденства Лівії складала нафтова промисловість. Прийшовши до влади у 1969 році, армія Каддафі жорстоко придушила пустельні племена, територією яких проходив нафтопровід. Через 42 роки придушені клани підняли голову й почали вимагати своєї частки нафтодоларів…

Єгипет

При згадуванні революції в Єгипті 2011 року наголошують на незрозумілій для єгиптян, насильно «експортованій» з-за кордону демократії, яка не покращила життя місцевого населення.

Утім, якщо якийсь революційний елемент і експортувався, то це було декілька самоспалень доведених до відчаю людей 17–18 січня 2011 року. Їх спричинила надзвичайно висока корумпованість дореволюційного Єгипту. Наприклад, туристи були змушені давати «бакшиш» скрізь і всюди – і це лише невеличкий сегмент корупції, розвернутий «обличчям» до іноземців! У приватних бесідах єгиптяни розповідали про всеохоплюючу корупцію значно докладніше… Натомість відвідувачі країни після 2011 року одразу помічали зникнення цілого прошарку чоловіків, які раніше відкрито «бакшишили».

Це лише один елемент нормалізації життя єгиптян.

Туніс

Про Жасминову революцію 2010–2011 років зараз мовчать. А дарма! Бо незадоволених політикою президента Тунісу Бен Алі напередодні його відставки 14 січня 2011 року вистачало. До того ж саме Жасминова революція запустила всю «Арабську весну».

Безпосереднім поштовхом до масових виступів стало публічне самоспалення 17 грудня 2010 року вуличного торговця фруктами й овочами Мухаммеда Буазізі, чиї товари конфіскувала влада міста Сіді-Бузіді. Чоловік мав вищу освіту, проте став торговцем, аби вижити. Оскільки за торгову ліцензію треба було дати великий хабар, на який Буазізі бракувало коштів, він торгував «по-чорному», доки не нарвався на конфіскацію…

Це самогубство спровокувало низку подібних прецедентів, похорони перетворювалися на демонстрації протесту. Не дивно, що режим, який не давав громадянам можливостей для самореалізації, був приречений.

Російська імперія

Розглянемо інші революції, що сталися в інший час в інших регіонах.

Велика Жовтнева соціалістична революція 1917 року тепер має іншу назву – Жовтневий переворот. У Мережі можна відшукати гігабайти відомостей про те, що він був інспірований німецьким генштабом, а замислив грандіозний соціальний експеримент іще Карл Маркс, обравши для його проведення «країну, яку не шкода»…

При цьому забувають, що імператора Миколу ІІ скинула Лютнева революція 1917 року, причиною якої стали надпотужні протиріччя між бурхливим розвитком капіталізму й напівфеодальними порядками та суспільними відносинами.

Велика французька революція

Любителі конспірології нагромадили версію про роздмухування подій з-за океану… точніше, з-за Ла-Маншу! Мовляв, британська корона прибирала головного економічного конкурента – Францію. Звідси наклепи на королеву Марію-Антуанетту, яку поголос звинувачував у небаченому марнотратстві.

Насправді ж монархію виснажило ще правління короля Луї XV і, зокрема, абсолютно провальна для держави Семирічна війна (1756-1763 роки), яку Франція вела в коаліції з незвичними союзниками – Австрією та Росією. Луї XVI всього лише остаточно «добив» країну…

Безперечно, революція – це велике напруження нації та велика кров. Проте не варто однозначно списувати на неї зубожіння населення: розорення може початися ще до цих подій. Справжньою причиною революції є не «експорт з-за кордону», а граничне загострення прихованих протиріч, що гальмують чи загалом унеможливлюють подальший розвиток. Можна сказати, що революція відбувається за крок до прірви, за якою – зникнення країни. Це порятунок держави ціною людської крові.