Зберегти професіоналів — означає зберегти Україну: чому країна не має права втрачати таких командирів, як Валентин Манько

Сьогодні, коли фронт тримається на надзусиллях, розхитування ситуації навколо ключових бойових офіцерів є не просто помилкою, а прямою загрозою нашій стійкості.

Командир, загартований боєм, а не кабінетами

Інформаційне поле навколо постаті Героя України, полковника Валентина Манька, останніми днями свідомо «перегрівається». Чутки про його можливе звільнення ширяться без жодних офіційних підстав чи документів. Але за цим стоїть значно більша драма, ніж просто кадрова перестановка.

Валентин Манько — це не «паркетний» генерал. Це польовий командир, чия репутація випалена порохом на найгарячіших напрямках. Його звикли бачити не на нарадах у столиці, а безпосередньо в районах бойових дій, поруч із підрозділами. Він особисто координує роботу штурмовиків, занурюючись у тактичне пекло, щоб ухвалювати рішення, які рятують життя солдатів та змінюють хід операцій.

Без таких лідерів, які відчувають пульс фронту на власні пальці, Україні буде неймовірно важко встояти.

Творець «пожежних команд» фронту

Саме Манько став архітектором та ідеологом Штурмових військ як окремої, мобільної та ефективної сили. Це не була вказівка «згори» на папері — це був органічний процес, народжений із крові та досвіду.

Штурмові підрозділи сьогодні — це «пожежні команди» ЗСУ. Їх кидають туди, де тонко, де прорив, де потрібні надлюдські зусилля. Управляти таким механізмом може лише той, хто сам пройшов цей шлях і знає ціну кожної секунди в бою.

Як влучно зазначає військовослужбовець Ігор Луценко, успішні структури в армії виростають навколо результативних лідерів. Штучно створені бригади без «кадрового ядра» часто розсипаються, тоді як структури, виплекані такими професіоналами, як Манько, демонструють залізну стійкість.

Інформаційна отрута проти бойового досвіду

Те, що зараз відбувається навколо полковника — шквал однотипних дописів, анонімні вкиди та скоординовані атаки — виглядає як цинічна спроба знищити репутацію бойового офіцера. У воєнний час такі ігри на руку лише ворогу. Коли через політичні амбіції чи внутрішні інтриги намагаються усунути професіоналів, які створювали бойові структури з нуля, під ударом опиняється вся обороноздатність країни.

Важливо розуміти: Держава не має права на розкіш розкидатися такими кадрами. Кожен професіонал такого рівня — це золотий фонд нації. Збереження досвіду та управлінської тяглості Валентина Манька — це не питання симпатій, це питання виживання фронту.

Україна не може дозволити собі програвати внутрішні битви, бо ціна за це на передовій буде занадто високою. Ми маємо триматися за своїх героїв, адже саме на їхніх плечах тримається наша свобода.

Фото: Facebook/Валентин Манько.

За матеріалами LENTA.UA