«Перемовини», «діалоги», «мирні плани» Росії: театр абсурду замість дипломатії
Системна недоговороздатність – основа російської політики. Вона не виняток, а принцип.
У XXI столітті, коли світова політика намагається ще тримається на фундаментах дипломатії, правових норм і багатостороннього діалогу, Україна виявилася змушеною прийняти болючу, але незаперечну істину: переговори з Росією не мають жодної цінності. Вони не є шляхом до миру, вони є інструментом війни. Ця країна перетворила дипломатію на фарс — на імітацію, покликану виграти час, зібрати ресурси, заплутати супротивника і завдати нового удару.
Виступи В.Путіна та його посіпак розвінчують будь-які ілюзії. Оголошений їми «мирний план» виявився ультиматумом у стилі колоніальної доби: визнання окупованих територій російськими, демілітаризація України, обмеження її суверенітету, заборона міжнародної військової допомоги. Це не план миру, це — формула капітуляції. Кремль не приховує мети: ліквідація української державності як такої та української ідентичності.
Слова Путіна про «відкритість до діалогу» парадоксальним чином супроводжувалися новими масованими ударами по цивільній інфраструктурі та мобілізаційними заходами в самій Росії. Це вже не просто лицемірство — це свідома стратегія подвійного дна, де дипломатія — лише прикриття воєнного тиску.
Україна неодноразово намагалася знайти політичне рішення. Від Мінських домовленостей до переговорів у Стамбулі, від «зернових ініціатив» до «гуманітарних коридорів» — кожна спроба домовитися з Москвою завершувалась зрадою. Росія порушувала домовленості, ще не дочекавшись висихання чорнила під ними. Мінськ — обман. Стамбул — маніпуляція. Зернова угода — димова завіса. Усі переговори — лише пауза перед новою атакою.
Російське розуміння миру: це не про мир. Для Кремля «мир» означає капітуляцію України. Це — диктат зі зброєю в руках. Будь-які їхні «ініціативи» зводяться до одного: визнати право агресора переписувати кордони, диктувати умови існування, знищувати ідентичність. Але мир на умовах окупанта — це не мир, а заморожений геноцид.
Системна недоговороздатність – основа російської політики. Вона не виняток, а принцип. Російська Федерація роками демонструвала зневагу до підписаних нею ж документів. Вона гарантувала територіальну цілісність України Договором про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 р. та Договом між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон 2003 р. І де вони?!
Це не хаос, а методична стратегія: говорити про мир — і вбивати. Обіцяти гуманізм — і атакувати лікарні. Згадувати конструктивність — і бомбардувати ТЕС і мирні міста .
Рашизм не визнає ані цінності життя, ані права іншого. Російський режим репресій, контролю, маніпуляції, в якому немає місця ані діалогу, ані правді. Саме тому переговори з ним — не просто марні, а небезпечні. Бо вони надають агресору час і легітимність.
Путін відкрито заявляє, що вважає розпад СРСР «геополітичною катастрофою» і бачить свою місію у «відновленні історичної справедливості». Але під цією риторикою криється не історія, а імперіалізм, не пам’ять, а війна проти майбутнього.
Тому Росія не може перемогти. Вона воює за фантом. Війна Кремля — це не визволення, а агонія імперії, що розсипається. Її ресурс — обмежений. Санкції, технічна деградація, демографічна криза — усе це руйнує стратегічний потенціал. Їй протистоїть вільний світ, хоча і не зовсім це усвідомлює. Україна стала символом спротиву, вона не скориться.
Єдиний шлях до миру — перемога над агресором. Розмови про переговори з Росією мають бути припинені доти, доки вона: не визнає суверенітет України, не виведе війська з усіх окупованих територій, не відшкодує завдані збитки, не відповість за воєнні злочини.
Мир не народжується з поступок. Мир — це результат силової переваги правди над брехнею. І саме цю перевагу Україна щодня стверджує.
Ілюзії вбивають. Правда рятує. Росія XXI століття — це не партнер, а загроза. Не держава, а структура реваншизму. Не учасник дипломатії, а її могильник. І якщо світ справді хоче миру, безпеки та справедливості — він має визнати: домовлятись із Росією зараз — це домовлятись із війною. Сучасна Росія має припинити існувати. Справжній мир починається тоді, коли агресора зупинено. Назавжди.
Ігор ТОДОРОВ
