Українці Німеччини: розпорошена діаспора
У Німеччині мешкає понад сто двадцять тисяч українців. Проте великих українських організацій тут немає, а в житті діаспори беруть участь лише одиниці. «Тож чи є сенс збирати українців Німеччини в єдину спільноту?» – запитує Deutsche Welle
Українські хутори
У Німеччині, за даними Федерального відомства статистики, проживає близько 123 тисячі громадян України. Ще декілька десятків тисяч українців, які багато років мешкають тут, уже отримали громадянство Німеччини. Попри таку чималу українську діаспору, повноцінної згуртованої громади, як, скажімо, у США чи Канаді, тут немає. На сайті Посольства України в Німеччині наведено перелік із понад тридцяти громадських організацій українства. Час від часу громадські діячі роблять спроби скоординувати свою роботу та представляти інтереси української діаспори «в один голос».
Окреслити спільну мету
Черговий заклик обʼєднатися пролунав на зустрічі українських організацій, ініційованій Світовим конгресом українців. У жовтні торік заснували Обʼєднання українських організацій Німеччини. Із понад трьох десятків запрошених на установчі збори прибули 18. Тепер ця організація взяла на себе зобов’язання координувати роботу українських спілок на місцях і представляти їхні інтереси перед урядовими структурами. «У березні в Києві пройшли круглі столи, тепер парламентські слухання. Йдеться про те, щоб зафіксувати статус українських мігрантів і щоб Україна, перш за все, почала їхні інтереси враховувати. Готували звернення, поправки до закону. Друга мета – організовувати діяльність спілок усередині Німеччини», – розповідає про поставлені завдання Роман Рокицький, голова Обʼєднання українських організацій Німеччини. Рокицький переконаний, що українці з різних регіонів Німеччини тісніше співпрацюватимуть, якщо чітко окреслити спільну мету.
Камінь спотикання
Наміри об’єднати українців Німеччини вже кілька років тому полишила Ольга Самборська. Вона колись так само заснувала своє об’єднання співвітчизників у Берліні, вела недільну школу для малечі. Тепер на питання журналістів, чому збирає розкиданих емігрантів по всій Німеччині, відразу відповідає, що вже передумала їх об’єднувати. І пояснює: аж надто сильно відчуваються «тертя» між поколіннями 40-річних і молодих студентів. «Українців за кордоном фактично неможливо об’єднати. Може, тому, що приїжджають українці з різних регіонів і в них немає спільного почуття родини… Україна далеко, проблеми в кожного свої, та, власне, пошук цієї спільної ідеї – це і є такий камінь спотикання, який досі в нас присутній», – каже Самборська.
Молодь на своїй хвилі
Молоді українці такі проблеми відчувають меншою мірою. Зокрема, у Союзі українських студентів у Німеччині, який діє вже понад 60 років, однаково представлені українці і зі Сходу, і з Заходу України. Студенти разом проводять дозвілля, а також обмінюються досвідом, підтримують один одного у розв’язанні проблем, що нерідко виникають у чужій країні. Організація має представництва у понад десятьох університетських містах Німеччини. Але масовою її не назвеш, попри те, що в німецьких університетах навчаються більше шести тисяч українців.
Маленькі спільноти
Невеликі українські групи, часто офіційно навіть не зареєстровані, діють у багатьох німецьких містах. Здебільшого українці збираються на дозвіллі, аби підтримувати традиції своїх батьків і дідів або святкувати національні свята. Приміром, громада українців у Франкфурті-на-Майні вперше зібралася на День Незалежності України два роки тому. Декілька разів на рік українці регіону зустрічаються на традиційні свята. Зокрема, нещодавно на Майні відсвяткували Івана Купала. Приходить декілька десятків людей. Це при тому, що офіційно у Франкфурті проживає кілька тисяч українців.
Не об’єднувати, а координувати
Співголові спілки українців у Франкфурті Wir sind Ukrainer Олегу Паславському займатися створенням великої організації українців у Німеччині нецікаво. «Українці тут усі різні, вони мають різне походження, є українці Західної України, є Східної, і відповідно відмінності у релігії, у мові, у трактуванні історичних подій. Тому об’єднувати їх не треба і це неможливо. А от координувати якісь заходи, які всім цікаві, наприклад, проведення концертів чи виставок, то це було б дуже добре», – вважає активіст із Франкфурта.
Час від часу спілка у Франкфурті організовує вечірки та концерти українських гуртів. Незабаром, приміром, до міста завітає з концертом український гурт «ДахаБраха». Олег Паславський прогнозує близько сотні слухачів. «Із досвіду кажу: в основному в залі сидять німці, любителі музики. Українці, як правило, хоча і знають про концерт, але ходять нечасто», – каже він.
Культурний і професійний діалог
Останнім часом у Німеччині доволі успішно розвиваються ініціативи, які мають на меті українсько-німецький культурний чи професійний обмін. Наприклад, Спілка українських і німецьких професіоналів UGPN за лічені місяці обʼєднала більше півтисячі фахівців із України та Німеччини. «У Берліні зустрічі проводяться раз на місяць. Усі вони тематичні: про систему оподаткування в Німеччині, про інвестиції в нерухомість, startup і отримання фінансування на розвиток власної справи. На кожній зустрічі є доповідач, який якнайкраще орієнтується в заданій тематиці. Спілкування Ukrainian-German Professionals Network відбувається насамперед у рамках групи у мережі Facebook», – розповідає мешканка Берліна Ганна Слободянюк, засновниця спілки.
Ще одна українсько-німецька ініціатива у німецькій столиці – Український кіноклуб. Сюди приходять не лише українці, але й німці, які хочуть більше дізнатися про Україну. «Зараз покази відбуваються у приміщенні одного невеликого театру так званої «Культурної пивоварні». Театр нам надає безкоштовно технічне забезпечення», – зазначає ініціаторка клубу Олександра Бінерт.
У німецькій столиці Олександра організувала й ініціативну групу, яка проводить інформаційні кампанії про проблеми порушення прав людини в Україні. Поза межами кіноклубу молодь зустрічається в одній із місцевих кнайп раз на місяць для неформального спілкування. Якщо й об’єднувати зусилля з іншими українськими організаціями, то, на думку Олександри Бінерт, це потрібно робити насамперед для втілення концепції культурної промоції України у Німеччині.
Iз сайту DW.DE
