У Колесніченка маніакально-депресивний синдром?

Після того як у день скасування диктаторських законів (у тому числі закону про «іноземних агентів» № 3879) народний депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко зареєстрував новий проект – «Закон про організації, які отримують фінансування з-за кордону» під номером 4041 – ми запідозрили, що з нардепом не все гаразд

І звернулися до спеціалістів відповідного профілю за кваліфікованим коментарем

Це було непросто: у Департаменті психічного здоров’я МОЗ України кинули трубку, не дослухавши питання до кінця, в обласному управлінні її взагалі не піднімали, а в Київській психоневрологічній лікарні ім. Павлова пригрозили вислати на адресу редакції бригаду санітарів. Виглядає так, що столичні психіатри явно налякані та щось приховують. Тому ми звернулися до львівських фахівців – із проханням виявити наявність (або відсутність) клінічної картини конкретної психіатричної патології в окремо взятого нардепа.

На жаль, нехороші підозри підтвердилися. Прокоментувати патологію погодився головний спеціаліст обласної Служби невідкладної психіатричної допомоги у надзвичайних ситуаціях, професор кафедри психіатрії Львівського медичного університету, психіатр широкого профілю Микола Гершевич Тихолаз-Криївка.

– Звичайно, точний діагноз можна поставити тільки після низки енцефалографічних досліджень, – відразу зауважив Микола Гершевич. – Аби не нашкодити своїй професійній репутації, я можу лише робити припущення, виходячи із власного досвіду і спостережень. Отже. Уся поведінка і вчинки цього чоловіка (який, до речі, давно вже є об’єктом прискіпливої уваги багатьох психіатрів) у сукупності являють клінічну картину маніакально-депресивного синдрому (MANIC-DEPRESSIVE SYNDROME – МДС), який іще називають біполярним афективним розладом (БАР). Для мене, як спеціаліста з БАР (кандидатська і докторська дисертації присвячені саме цим захворюванням) патологія була очевидною вже давно. Останні його дії, особливо маніакальне бажання «прижучити» «іноземних агентів», лише підтверджують минулі здогадки. Проте оскільки президент іще не підписав скасування репресивних законів (за якими все сказане може бути використане проти мене), я розповім лише про симптоми цього захворювання (які, безперечно, ви самі легко виявите у названої особи). Отже, маніакально-депресивний синдром – це складне ендогенне психічне захворювання, що викликається зсувами біохімічного складу мозку і проявляється у вигляді афективних станів – маніакальних та/або депресивних. Найсприятливішим ґрунтом для його виникнення є підвищена збудливість нервової системи. З психоаналітичної точки зору цей стан часто актуалізується переживанням втрати або особистого краху в пацієнта, який із дитинства катастрофічно реагував на сепарацію. Фоном МДС часто виступає виразна психогенна умова – прикордонне або нарцистичне порушення характеру. Хворобливий стан пацієнта відображає основний захист у ситуації конфлікту із зовнішньою реальністю. Є кілька варіантів протікання МДС, у тому числі монополярні, до яких належить періодична манія – стан, коли передуються лише маніакальні фази. У випадку з названою вами особою (Вадимом Колесніченком. – «ПіК») наявний саме цей варіант захворювання. Маніакальна фаза може тривати від кількох днів до місяців. Її основні симптоми: марення, галюцинації, змішана свідомість, відсутність самоконтролю, зайва активність, безрозсудна поведінка, раптові «скачки» ідей, збудливість і дратівливість, короткочасні спалахи гніву. Виражене збудження пацієнта призводить до неможливості вести з ним послідовну бесіду. На тлі переоцінки власної особистості зʼявляються безглузді ідеї. На роботі хворі як правило розпочинають безперспективні проекти, будують божевільні конструкції. Цікавий нюанс: ще у 1989 році академіком Б. С. Беляєвим було встановлено, що саме при монополярних варіантах перебігу афективного психозу набагато частіше, ніж при власне біполярних, до захворювання спостерігалися шизоїдні риси особистості. На мій погляд, це має відношення і до нашого випадку. До речі, ще один важливий симптом – повна відсутність у людини критичного мислення. Вона не в змозі реально оцінювати свої можливості, схильна звеличувати свої досягнення, не вважає себе хворим і тому не погоджується проходити процедури або приймати ліки. В результаті – хвороба прогресує і зрештою призводить до інвалідності 1, 2 і 3 груп.

Невже нічого не можна зробити?..

– Що я можу сказати, – важко зітхає Микола Гершевич. – Чим раніше виявлено хворобу, тим ефективнішим є лікування. У нашому випадку маємо справу з досить запущеною формою МДС. Тому і лікування має бути відповідним, аж до госпіталізації. Крім традиційного галоперидолу, показані психотерапевтичні групові сеанси. Наголошую – групові. І не лише тому, що пацієнта небезпечно залишати наодинці з лікарем. Кількісна оцінка понад 30 досліджень показує, що порівняння хворим свого стану зі станом інших хворих благотворно позначається на його здоровʼї. Це один із факторів позитивного впливу груп взаємодопомоги пацієнтів. Також для лікування МДС затяжної форми використовуються сеанси ЕСТ (електросудомної терапії) у комплексі з розвантажувальними дієтами, лікувальним голодуванням, а іноді й позбавленням сну до кількох діб. Але повторюю: задля досягнення позитивної динаміки лікування слід розпочинати негайно. І так багато часу вже втрачено. Подивіться, в якому жахливому стані перебуває чоловік, він зовсім утратив відчуття реальності. А уявіть, що буде навесні, в період сезонного загострення! Недаремно хворі на цей розлад визнаються непридатними до несення військової служби – вони становлять загрозу не лише для себе, але і для оточуючих. Утім, при вчиненні суспільно небезпечного діяння під час нападу хворі частіше за все визнаються неосудними. І відправляються на примусове лікування. Як на мене, логічніше його починати ДО, а не ПІСЛЯ.

Спеціально для рубрики ФЕЙКОДРОМ