|
|
Ржавський Олександр Миколайович
Дата народження: 30 січня 1959
Дитинство Олександра Миколайовича Ржавського пройшло у Донбасі, в типовому промислово-шахтарському містечку. Правда, селище Біленьке на околицях Краматорська міським чи промисловим назвати важко – звичайна околиця з невеликими одноповерховими будиночками. Один з них, в самому центрі села, і побудували батьки Олександра. Саме там 30 січня в сім’ї Ржавських – Миколи Дем’яновича та Аліси Миколаївни народився син Олександр.
Найяскравішими рисами дитинства Саші, за спогадами близьких, були дивовижна енергія та комунікабельність. Він весь час був у русі, щось намагався робити або годинами міг розповідати вигадані ним історії, переконуючи присутніх в їх правдивості. На всіх сімейних святах маленький Сашко завжди був у центрі уваги. «Буде артистом або письменником», - робили прогнози знайомі.
Особливий вплив на формування характеру Олександра Ржавського, за його словами, належав батьку. Під час народження сина він працював звичайним робітником, а з часом доріс до головного енергетика заводу. Вихідцю із сім’ї репресованого зробити це було досить проблематично.
З ранніх літ Олександр допомагав батьку з технікою, так як той був запеклим автолюбителем. Ще до школи оволодів велосипедом. За кермо авто Олександр сів, ще не достаючи до педалів. А першим автомобілем майбутнього мільйонера став «горбатий» «Запорожець». Пристрасть до автомобілів залишилась у нього назавжди.
Здібностями Бог Сашка не обділив з дитинства, але юність, а саме енергія, вимагала самореалізації. Тому стати відмінником у школі, просто не вдалося, із-за нестачі дорогоцінного часу. Були тверді четвірки, п’ятірок трохи менше. Проте, коли потрібно було обрати старосту, чи комсорга, завжди однокласники називали його першим. А він, якщо і відмовлявся, іноді, то тільки тому, що не можна було бути не змінним. Олександр був найактивнішим учасником всіх шкільних заходів: чи то був КВК, чи «Зарниця», чи «А ну-ка ребята». До речі, навчався Сашко в школі, де викладала його мати. Аліса Миколаївна серйозно ставилась до свого сина. Олександр, бувало, ображався на мати за упередженість, бо, за його словами, вона ставить йому, навмисно, низькі оцінки, ніж інші вчителі. За досить пристойну відповідь можна було почути: «Сідай Ржавський – чотири». Проте, це не завадило йому закінчити школу з чудовими оцінками. Взагалі, юність енергійного юнака була надзвичайно насиченою. В ній було місце для всього: навчанню та розвагам, першому коханню та бійкам з однолітками.
Ще в тодішньому житті Олександра Ржавського була музична школа. «Хрещеними батьками» Саші – музиканта стала рідня із Харкова – викладачі консерваторії. Прослухавши хлопчика на одній з сімейних зустрічей, вони помітили в нього чудовий слух і резюмували: «Гра тільки на скрипці». Професійного скрипаля з Олександра не вийшло: за словами його вчителя, у нього від природи «надто жорсткі руки». Проте він добре оволодів фортепіано. В краматорському будинку Ржавських стояло німецьке трофейне піаніно «Макс Клаус», виготовлене ще у минулому столітті – з клавішами із слонової кістки та сріблястими струнами. На ньому і тренував свої музикальні здібності молодий Олександр. Для сімейного кола Ржавські іноді грали цілим ансамблем: батько на гітарі, сестра на скрипці, а Сашко на піаніно. І на шкільних вечорах з танцями Олександр грав у шкільному ансамблі на модній, у ті часі, «іоніці».
В супереч життя у сухопутному Краматорську, дитинство Олександра Ржавського супроводжували мрії про морську романтику. Саме тому, отримавши атестат, він, не довго думаючи, поїхав до Одеси. Одеська епопея перенасичена різноманітними історіями, як веселими, так і не дуже, але врешті-решт, Олександр влаштувався на вантажне судно. Так, що морські вузли він опанував як таблицю множення. А яку вимиту до блиску палубу він міг продемонструвати, та й взагалі всю конкретну морську роботу! Можливо, так і продовжував би молодий Ржавський борознити простори Чорного моря, але в 1977 році його призвали до армії, на берег. Проте перед цим він встиг зробити ще одну, не менш важливу справу – одружився. Історія його знайомства з дружиною не менш романтична, ніж тисячі подібних. У автобусі він одразу ж звернув увагу на привабливу дівчину, що сиділа на задньому сидінні. Хто знає, чи відбулась би ця зустріч, якби до автобуса не зайшла досить п’яна особа, що одразу ж почала чіплятись до дівчини. Помітивши пронизуючий погляд Ржавського, п’яниця спровокував конфлікт:«Ти чого вирячився?». Але отримавши по-одеські експресивну відповідь, розгубився і вийшов на першій же зупинці. А Олександр отримавши велике задоволення, підійшов до дівчини, що зачарованими очима дивилась на свого героя.
Після армії Олександр Ржавський, за порадою батька, пішов працювати на завод у Краматорську, пізніше майстром у ПТУ. Молодій сім’ї потрібні були гроші (Олександр вже встиг стати батьком – на світ з'явився син Дмитро), і, коли теща запропонувала молодим Ржавським переїхати до неї в Красний Луч, а Олександру працювати на шахті, вони погодились.
На шахті Олександр пішов прохідником. Бригада була передовою, завжди перевиконувала план, але руки були зідрані до крові. Потім Олександр перейшов на ще більш важку роботу. Шар там був не рівний, як за звичай, а похилий, тому працювати, здебільшого доводилось відбійним молотком, як за часів Стаханова. Саме молоток привів до трагедії.
Під час випадку осідання лави стойка, на якій лежав молоток, не витримала і нахилилась. Молоток розірвав Ржавському шию і впився у ногу. Декілька тижнів пролежав у лікарні. Про роботу під землею можна було і не мріяти.
Коли настали нові часи, і система вирішила пограти в економічний лібералізм, Олександр Ржавський, в якого з дитячих років не зменшувалося енергії, а знання та досвід добавлялись, був готовий до нової гри. Таким чином, одразу ж після виходу закону про кооперації, Олександр разом з друзями створив кооператив. Назвав його «Корал». І море тут згадалось Олександру, і зміст у цьому він побачив. По-перше, гарне творіння природи. По-друге, швидко зростає та розвивається, сьогодні це кущик, а через деякий час – це вже острів. І по-третє, одна коралова гілочка досить тендітна, а якщо їх багато – спробуй зламай. Через рік, у 1989-му році, вже першим в Україні зареєстрував приватне підприємство.
Як і більшість таких структур, «Корал» схопився за найдохіднішу тоді торгівельно-закупівельну діяльність. Проте, через декілька місяців Олександр Ржавський переорієнтувався на виробництво. Спочатку просто виробляв цеглу на старенькому обладнанні, потім прийшли до висновку: потрібна нова якісна техніка. Де її взяти? Про імпортну техніку мови навіть не йшло – дорого. На виставці у Москві Олександр поклав око на імпорту машину по виготовленню цегли. Апарат здався перспективним, ціна (500 тисяч доларів) – не дуже. І через декілька місяців зібрана Ржавським команда на базі одного із краматорських заводів почала виробництво схожої машини. Успіх приходить до сильних та наполегливих. Щодо працьовитості, то підлеглі скаржаться – Ржавський сам допізна працює, і іншим постійно роботу знаходить. А до випробувань на витримку і характер Олександру не звикати. Так, що успіху вони досягли. Далі – більше. Наступна машина «Коралу» була апаратом нового покоління і отримала високу оцінку на Заході, а разом з нею ряд замовлень. По сьогоднішній день машина схожого типу, крім «Коралу» випускає тільки одна бельгійська фірма. Олександру не довелось розчаровуватись у переході від торгівлі до виробництва. Саме на цеглових машинах «Корал» заробив перші по-справжньому великі гроші.
Вищу освіту Олександр Ржавський отримав на Полтавщині – закінчив кооперативний інститут, дипломований економіст. Незабаром у 1991 році йому випала можливість попрактикуватись організовувати свою справу у Міжнародному бізнес-центрі в Італії та Іспанії.
Завдяки зв’язкам з колегами (тоді ще у Союзі), що також навчались з ним у цьому центрі, Олександр дізнався про Міжнародну виставку промислової техніки в Італії. І вирішив відвезти туди своє творіння – нову модель агригата «Корал». Більшість прийняла це за нахабство – адже тоді, у 1993 році, учасники подібних виставок були тільки державними підприємствами, крім того – визнані гіганти. А тут – приватний підприємець-одинак… Проте хлопці не відступались. Скільки зусиль їм потрібно було витратити задля оформлення, одних тільки, документів (згадайте, як це робилось у ті часи), знайти ресурси – це, як говориться, зовсім інша історія. Але все ж таки приїхали. І зібрали навколо свого «коралу» натовп. І не звичайних глядачів, а розуміючих у цьому спеціалістів. А вже коли проголосили, що їхній агрегат отримав приз за ефективність та оригінальність розробки – автори були на сьомому небі від щастя. Отже сміливість і впевненість підкорюють не тільки міста, а й цілі країни. Особливість Ржавського - бізнесмена полягає в тому, що його стиль – не боротьба за місце під сонцем на давно вже поділених сегментах ринку, а освоєння та захоплення нових секторів, пошук свого Клондайку.
Праця Олександра Ржавського зацікавила, але з владою, яка дає на все дозвіл, відносини складались по-різному. А потім хтось з колег не витримав:"Да ти, Олександр, вже сам пішов би у депутати. Хоча б було кому захищати нас, підприємців". Він згадав про ці слова, коли знову один з місцнвих керівників сказав йому знайоме «не ухвалено». До того ж не пояснюючи чому саме не ухвалено. І коралівці почали виборчу кампанію свого керівника. В окрузі № 46 кандидатами на посаду народного депутата України йшло ще 2 представника Комуністичної партії і один висуванець обласної влади. Останньому, звичайно, на всіх вилицях було зелене світло. Проте, люди дивились не на слова, а на справи. І ця дружня трійка з крахом програла Ржавському. Потім ще довго був предметом пліток цей парадокс: 46 донбаський округ, голосуючи за партії, віддав перше місце комуністам, а по одномандатному округу – «капіталісту» Ржавському.
Таким чином, у березні 1998 р. Олександр Миколайович Ржавський був обраний народним депутатом України від 46 виборчого округу (м. Артемівськ, Красний Луч, Донецької області). З перших днів праці у законодавчому органі України він проявив себе активним політиком, людиною, що не приховує свою точку зору. Про це свідчать його виступи кандидата на посаду Голови Верховної Ради України, публікації у пресі. На сьогоднішній день Олександр Ржавський – перший замісник голови Комітету Верховної Ради України з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту та туризму.
|