Кличко виростає до головного обличчя революції

«Ми вийшли на вулиці та будемо тут так довго, аж доки не переможемо», – сказав Newsweek Віталій Кличко, легендарний боксер і політик-початківець

«Тітушки», або спортивної статури молодики, найманці правлячої Партії регіонів, завезені до Києва, аби провокувати прихильників інтеграції з Європейським Союзом і викликати хаос. Їхня назва увійшла до українського лексикону в останні місяці. Походить від прізвища хулігана Вадима Тітушка. Минулої середи кількасот із них скупчилися в Маріїнському парку. Аж раптом серед них зʼявилася фігура з капюшоном на голові, що височіла над натовпом. Як виявилося, це був Віталій Кличко. Відомий боксер, повсюдно шанований в Україні, але не серед прихильників Віктора Януковича. Бо знаходиться на боці барикад опозиції.

Із «тітушками» Кличко розмовляв нормально і просто. «Скільки вам заплатили?» – запитав він. І провів їм лекцію: «Слухайте, хлопці, не робіть цього. Займайтеся спортом, будете в порядку, не робіть поганих речей за гроші, не рятуйте Януковича, приєднуйтеся до нас!» Вони слухали з відкритими ротами. Перший раз бачили на власні очі людину, плакатами якого обвішані двері та стіни місцевих залів для заняття боксом. Справжню легенду. Просто розступалися перед ним, коли він проходив.

Іще раніше під час протестів Кличко підійшов до шеренги міліцейського спецназу та ретельно вдивлявся їм у закриті за захисними козирками очі, що увічнено на фотографіях, розміщених у Facebook. Дивився тим відомим поглядом, яким морозив шкіру противників на рингу.

519 ударів із помаранчевим поясом

«Моя кар’єра – це важка праця, багато жертв, добра організація та ще раз праця, і я розраховую на те, що так само буде з кар’єрою України в Європі, – каже Віталій Кличко в розмові з Newsweek. – Є час боротьби і час важкої праці, у боксі не так, як у політиці, а навпаки».

Його кар’єра могла б бути досконалою ілюстрацією історії України. Шлях від радянського пекла через важкі часи падіння комунізму до світових салонів. Виховувався в радянських військових гарнізонах у сім’ї офіцера, пізніше генерал-майора авіації. Спершу в Киргизії, пізніше в Чехословаччині. У родині з військово-патріотичними традиціями. Половина його рідних загинула під час сталінського терору. Але молодий Віталій разом із молодшим на п’ять років братом Володимиром не займався політикою чи історією, лише спортом.

«Розумію всіх людей, бо також не мав легкого життя, тому зараз хочу щось зробити для країни, аби хоча б трохи поділитися з нею своїми успіхами в боксі», – наголошує Віталій Кличко. На початку 90-х років робив різні речі, аби вижити. Стояв на входах у нічні клуби, працював охоронником. Напевно, звідти легенди про їхню роботу на мафію; у ті часи в Україні постійно відбувалися мафіозні війни. Тримався подалі від гангстерів. На щастя, більше, ніж злочинний світ, їх притягував тренувальний зал.

Спершу Віталій займався кікс-боксингом. Потім боксом. Коли здобув усе, що міг у військових змаганнях, змагався на аматорському рингу. У другій половині 90-х років отримав 85 перемог у 90 боях, більшість нокаутом. Але на Олімпіаду до Атланти не поїхав. У його організмі було виявлено щось, схоже на допінг. Замість нього поїхав молодший брат і виборов золоту медаль.

У ті часи й перейшли в професійний бокс. Починав у Німеччині, у відомій боксерській конюшні Фріца Здунека (який також тренував Даріуша Міхальчевського). Німецькому тренеру вдячний і досі. Після перших перемог у Німеччині Віталій став битися на найкращих аренах США. І вигравав чергові чемпіонські пояси у надважкій вазі.

В одному з найвідоміших поєдинків у грудні 2004 року з Денні Вільямсом Кличко вийшов на ринг у трусах із помаранчевим поясом. На знак солідарності з революцією, що відбувалася в Україні. Нокаутував Вільямса, завдавши йому 519 ударів (половина була в ціль). Відомі довгі руки понад двометрового Кличка і несамовита техніка будили респект у боксерському залі. Коли світ обійшла новина, що в 2000 році захистив кандидатську в київському університеті, отримав прізвисько Доктор Залізний Кулак. Кандидатську написав на тему підготовки боксерів до змагань. Також закінчив Національну академію державного управління при Президентові України, або державну школу менеджменту.

З огляду на освіту на голову вище не лише професійних боксерів, але й більшості українських політиків. Україна і світ шаленіли від нього. В Україні отримував державні нагороди, в Голлівуді ролі у фільмах. Підлещувалися до нього екс-президенти Леонід Кучма і Віктор Ющенко. Але Віталій Кличко вирішив сам використати свою популярність.

«Я Кличко, голосуйте за мене!»

«На Заході побачив, чим відрізняється держава, збудована на добре функціонуючому праві, від нашої. Де все залежить від рішення однієї людини, – каже Кличко. – Тому з самого початку моєю метою були серйозні реформи, аби в Україні правило право».

Однак на початку не зумів переконати земляків. Києвом розʼїжджав «Хаммер», обклеєний плакатами Віталія Кличка. Із вмонтованих на даху гучномовців чулося монотонне: «Голосуй за Кличка! Голосуй за Кличка!» Це був 2006 рік, Кличко стартував на виборах мера Києва, але провалив цю кампанію. Зайняв друге місце, хоча розраховував на більше. Два роки потому на чергових виборах мера отримав іще гірший результат.

Тим часом постпомаранчева Україна стала вже зовсім іншою. Політизованою, з новими персонажами та ідеями. «Не мав нічого цікавого для пропозицій, сказав лише: «Я Кличко, голосуйте за мене!» Провів дуже слабку, хоча дорогу виборчу кампанію. Київ був засипаний його плакатами, – згадує один київський політолог. – Однак він постійно вчиться і дуже впертий, а це ті риси, які компенсують недоліки».

Спершу Кличко уникав публічних виступів. Тренували його виступати перед пресою. Досі говорить повільно, старанно добираючи слова. Хоче бути правильним, намагається публічно розмовляти українською, хоча насправді російськомовний. Проте прекрасно радив собі там, де ставали в нагоді боксерські навички.

Жовтень 2009 року – у київській мерії патова ситуація. Опозиційні депутати, серед яких Віталій Кличко, блокують трибуну. Люди Партії регіонів відправляють на розблокування двох здорових (міцних) депутатів, чемпіона світу з боротьби і баскетболу, але на їхній дорозі стає Кличко.

Пізніше Віталій вирішує всерйоз зайнятися політикою. Створює нову партію – Український Демократичний Альянс за Реформи, або УДАР. До партії приходять вправні піарники і політики з другого ешелону, котрі створюють добре організовану команду. На парламентських виборах 2012 року УДАР отримує 42 парламентські мандати і стає третьою політичною силою в країні. А Віталій Кличко – серйозним гравцем української політичної сцени.

«Так, моєю метою є реальний вплив на зміни в Україні, а без влади цього ніяк не зробити. Однак на разі мусимо діяти разом з іншими лідерами опозиції. Зараз маємо спільну мету: прогнати Януковича», – каже Кличко.

Бути таким, як Шварценеґґер

Чи стане Кличко українським Арнольдом Шварценеґґером? Чи дасть українцям надію на унезалежнення від традиційного партійного пекельця? «Дуже поважаю колишнього губернатора Каліфорнії, але у нас із ним трохи інші умови. Поки маємо нинішню владу, важко говорити про нормальне ведення політики, – зазначає Кличко. – Зараз боремося разом з іншими, разом з мільйонами українців за те, аби ця влада пішла, за європейське майбутнє України».

Віталій Кличко щоденно виступає на спільних прес-конференціях Обʼєднаної опозиції. Разом із Арсенієм Яценюком і Олегом Тягнибоком –  витривалими політичними гравцями. І загалом їм не поступається. Виростає до головного обличчя революції. Звертається до мітингуючих, викликаючи гучні аплодисменти. Зустрічається з європейськими політиками.

Його промови стають усе радикальнішими. Це він закликав США і ЄС застосувати санкції проти Януковича. Він просив Китай, аби там серйозно не сприймали президента під час його візиту в Пекін. Він закликав українців до загального страйку, що вже викликало реакцію влади. До цього сприймався як нешкідлива знаменитість, яку влада може спокусити якоюсь посадою і переманити на свій бік. Зараз став одним із найбільших ворогів. Протягом двох тижнів з’являються одкровення, що мають на меті скомпрометувати Кличка. Хтось зламав його сторінку в Facebook і опублікував e-mail, з якого випливає, що зраджує дружині. Також зʼявлялися плітки, що партія боксера фінансується наближеним до влади газовим олігархом Дмитром Фірташем.

Люди Президента Януковича хотіли б знайти спосіб, аби формально унеможливити Кличку подальшу політичну кар’єру. Переконують, що протягом останніх 10 років частіше перебував за кордоном, більше, ніж в Україні. Рапорт, який детально перераховує виїзди боксера, опублікувала прикордонна служба. У Києві можна почути, що має американське і німецьке громадянство. Якби це була правда, то згідно з українським законодавством не міг би бути кандидатом на президентських виборах і стати обличчям до обличчя з Віктором Януковичем у 2015 році.

«Це він повинен боятися, а не я. Незабаром народ успішно викине його з політики, – переконує Кличко. – Нами не може керувати людина, котра направляє міліцію, аби бити невинних людей, і обманює так, як у питанні Угоди про асоціацію з ЄС. Не дозволимо цього, ми вийшли на вулиці та будемо тут так довго, доки не переможемо».

Переклад з Newsweek

 Володимир Олійник