Невдовзі опозиція затягне стару пісню: про відміну пенсійної реформи

Як би так проголосувати проти… щоб не втратити чудовий привід погаласувати?!

Казали, балакали, посідали та заплакали!

Секретар парламентського Комітету з питань соцполітики та праці Андрій Павловський (Батьківщина) підготував законопроект про визнання таким, що втратив чинність, Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Черговий проект № 3076 про скасування пенсійної реформи вже поданий до Верховної Ради.

На думку нардепа, скасувати пенсійну реформу потрібно, бо з липня 2011 року так і не було вжито дієвих заходів щодо відновлення та розвитку національного виробництва, легалізації трудових відносин і доходів, розширення сфери зайнятості, підвищення рівня зарплат. Без цього бюджетні надходження та відрахування на соцстрах не збільшаться, що не дозволить вирішити проблеми Пенсійного фонду. Зате вже підвищено пенсійний вік, скасовано пенсії за вислугу років і на пільгових умовах, запроваджено жорсткіший підхід до обчислення стажу роботи та заробітку тощо. Тому опозиція вимагає повернути законодавчу базу пенсійної системи у стан, що передував реформам.

Отже, казали, балакали, посідали та заплакали! Що конституційна, що пенсійна, що інші реформи у нас відбуваються однаково: спочатку ухвалюються найкращі в Європі (як не у світі!) законодавчі акти, потім прискіпливі експерти знаходять там купу «бліх», далі починається нескінченне «покращення»… а насамкінець виявляється, що краще – ворог доброго, й усе повертається до вихідної точки.

І знов, і знов, і знов…

Скасуємо – а далі?..

Героїчно пустити під укіс локомотив пенсійної реформи троїста опозиція намагається не вперше. Їхні починання радо підтримують комуністи. Дивуватися нема чому: останнім треба скинути буржуйський лад, щоб прорубати дорогу назад у минувшину розвиненого соціалізму. Для цього потрібно збурити народ, чим більше збурення – тим ближча нова соціалістична революція.

Опозиція також не проти масштабного потрясіння: адже народний гнів неодмінно зруйнує стіни Качанівської виправної колонії, тоді люди на руках винесуть звідти найрейтинговішу кандидатку в Народні Президенти! А що внаслідок скасування пенсійної реформи ситуація в суспільстві не покращиться, а навпаки погіршиться, можна бути певними. Чому?..

Відомо, в якій скруті перебуває Пенсійний фонд України. Якщо реформу продовжити, якщо запровадити другий і третій рівні пенсійної системи – обов’язкову накопичувальну та систему недержавного пенсійного забезпечення, краху ПФУ, можливо, вдасться уникнути. Якщо ж усе це скасувати – катастрофа неминуча.

А що станеться з пенсіонерами?! Зараз жалюгідні пенсії нараховуються в межах давно застарілої солідарної системи, яка не має жодних перспектив. Єдиний порятунок у тому, щоб якнайшвидше запустити два додаткові накопичувальні рівні, про які йшлося вище.

Що ж до підвищення пенсійного віку… Основна маса людей не проти того, щоб іще кілька років попрацювати, тим самим збільшивши розмір майбутньої пенсії. Проблема в іншому: після 50-ти важко знайти роботу з гідною оплатою праці, тому «старигани» змушені так-сяк перебиватися за копійки. Якщо раніше жінки виходили на пенсію в 55 років, чоловіки – у 60, викручуватися їм доводилося років 5 і 10 відповідно. Якщо ж невдовзі обидві статі підуть на пенсію у 67,5 років, крутитися доведеться значно довше, що в умовах перманентної кризи майже неможливо.

Звідси і протести.

Забракло… трьох голосів!

Реально допомогти пенсіонерам можна не скасуванням пенсійної реформи, а зовсім в інший спосіб. Орієнтуючись на сказане вище:

– відновити й розвинути національне виробництво;

– легалізувати трудові відносини;

– «відбілити» оплату праці, легалізувати доходи;

– підвищити рівень зарплат;

– розширити сферу зайнятості.

Тоді збільшаться відрахування у багатостраждальний Пенсійний фонд. І можна буде сміливо запускати накопичувальні пенсійні системи.

Але що до того опозиції вкупі з комуністами?! Пенсійна реформа потрібна їм лише як привід для гучних акцій і створення напружених ситуацій. Та мобілізувати «багнети» навіть для такої мети їм важко, в іншому разі весінні спроби скасування пенсійної реформи не провалились би настільки ганебно. Згадаємо: тоді було висунуто одразу три законопроекти, за проект Людмили Денисової та Андрія Сенченка (Батьківщина) було віддано 221 голос, за проект позафракційного депутата Сергія Міщенка – 223, за проект позафракційного депутата Володимира Литвина – 208.

А все тому, що з різних причин у сесійній залі були відсутні майже два десятки парламентарів, які потенційно могли підтримати будь-який із трьох проектів! Ну що ж, не вдалося мобілізувати цих нардепів навесні – вдасться восени. Недарма ж новий ліквідаційний законопроект достигнув саме під осінній політичний сезон…