Лист Тимошенко: голос волаючого в пустелі
Юлія Володимирівна нарешті знайшла «вікно» у своєму напруженому лікувально-пенітенціарному графіку та відписалася щодо останніх політичних подій. Свіжого листа з Качанівки було оприлюднено на офіційному сайті «Батьківщини» вчора, 29 травня
Чесно кажучи, останнім часом ми вже якось скучили за Юлиними епістолами. То сипалися трохи не щодня – «вранці в газеті, увечері в куплеті», а то – ані слуху ані духу. Ми все розуміємо, життя за ґратами напружене, але все одно – скучили. Адже стиль у Юлії Володимирівни розкішний, читати – одне задоволення.
І ось – танцюйте, діждалися вісточки. Оскільки думок у Тимошенко за цей час накопичилося чимало, то й лист вийшов чималенький. І вельми цікавий.
МИ, ПОГАНІ Й НЕСВІДОМІ…
Починає Юлія Володимирівна, як у неї повелося останнім часом, з сеансу масового покаяння від першої особи множини. Мовляв, це ми самі зростили собі януковичів та азарових, це ми самі годуємо країну брехнею через ЗМІ, це ми самі за тридцять срібників ходимо на антифашистські мітинги. «Ми», звісно, це не «Батьківщина» та Тимошенко особисто (куди їй зараз на мітинги). «Ми» це ми з вами − погані, несвідомі українці. Ось за нас Юлія Володимирівна і кається в тюрмі – відпрацьовує загальнонаціональну карму, потроху впадаючи у нігілістичний соліпсизм. Дописалася аж до того, що обізвала януковичів-азарових-захарченків «творінням нашої хворої свідомості» (ех, Юліє Володимирівно, вашими б вустами та мед пити – якби було по-вашому, то для спасіння країни вистачило б легкої дози галоперидолу).
БУНТ БЕЗ ПРИМАДОННИ ПРИРЕЧЕНИЙ
Відмоливши наші гріхи на трьох аркушах рукопису, Тимошенко переходить до діла. Й одразу, без переходу, дає соратникам гарного пенделя: «Я закликаю <…> заявити про взаємне припинення акції «Вставай, Україно!» та так званого «антифашистського» руху». Тобто: кінчайте гратися, недоумки, все одно ніфіга у вас з вашими протестами не виходить. І тут Юлія Володимирівна по-своєму права. Без неї дійсно спектакль аншлагу не збирає: якщо б не побиття журналістки з 5 каналу, чергове опозиційне «вставання» так і кануло б у забуття, не справивши на громадськість жодного враження. Можна по-різному ставитися до Тимошенко як до політичної фігури, але одного в неї забрати не можна − актриса вона милістю Божою. Просто Сара Бернар українського політикуму. І замінити її немає ким – порівняно з Тимошенко ні Турчинов, ні Яценюк з їхньою повною відсутністю харизми на сцені мають просто жалюгідний вигляд. Трохи поліпшує справу буйний Тягнибок, але ж Тягнибока світове суспільство не любить за «жидів» та всілякі інші сторони його оригінального світогляду. А Тимошенко, навпаки – європи її люблять та вважають прогресивним політв’язнем. Тому мораль одна: без примадонни спектакль приречений, і Юлія Володимирівна без зайвої скромності це чітко усвідомлює.
ШКІДЛИВИЙ «ЄДИНИЙ» КАНДИДАТ
Не встигли соратники оговтатися від Юлиної директиви із-за грат, як їх очікував наступний удар. Єдиного кандидата хотіли? А зась вам! «Я хочу чітко заявити, що я проти висунення від опозиції єдиного кандидата в президенти, якщо вибори будуть відбуватися у два тури. Вважаю, що висунення єдиного кандидата від опозиції на президентські вибори не тільки не потрібне, але й украй шкідливе для перемоги».
Варіантів пояснення цієї безпрецедентної заяви може бути два.
Перший: Юлія Володимирівна нюхом чує, що її полишені без нагляду колеги здатні визначити єдиного кандидата не більше, аніж ворони на смітнику – чесно поділити знайдений шматок тухлятини. І, рятуючи «соратничків» від прийдешнього публічного позорища, прикриває їх своїм авторитетом: «мама» сказала – не можна, значить, не можна.
Варіант другий: Юлія Володимирівна тим же нюхом (він у неї розвинений неабияк) передчуває, що у Качанівці вона застрягла всерйоз і надовго. Скільки б там не скиглила Європа, скільки б не симулювали активну боротьбу за її визволення «друзі на волі», а воля їй найближчими роками не світить. Отже, єдиним кандидатом їй не бути. А коли так – то «не діставайся ж ти нікому»! Чисто по-людськи Тимошенко можна зрозуміти: стільки років тягнути на собі опозиційного воза, удавати з себе Жанну д’Арк та д’Артаньяна у спідниці (всенька в білому, а всі інші – п…си) – і тепер віддати всі чесно зароблені пряники?! А дулю вам! Якщо не я – тоді ніхто!
Те що послання проти висунення єдиного кандидата треба читати поміж рядків, підкреслює псевдоаргументація, якою Тимошенко щільно уряснила останні сторінки свого листа de profundis. Мовляв, чим більше опозиційних кандидатів вийде на перший тур, тим більше це мобілізує країну (з чого б це?). А якщо одразу два з них проскочать у другий тур (це важко собі уявити) – то це взагалі класно і не треба буде «позбавляти народ права вибору шляхом тіньових домовленостей».
Сприймати усерйоз цю маячню неможливо (лідер опозиції рекомендує розпорошити електорат перед лицем суперпотужного адмінресурсу супротивника!) – і не треба. Якщо Юлія Володимирівна, яку у відсутності логічного мислення ще ніхто не звинувачував, пише таку фігню, то зрозуміло, що написана вона тут лише для галочки. А основний зміст безпосередні адресати листа, тобто колеги-опозиціонери, зрозуміють.
І таки зрозуміли. Щоправда, навряд чи зробили для себе ті висновки, на які сподівалася Юлія Володимирівна. Приміром, Аваков уже встиг прокоментувати тимошенківську епістолу в дусі «Мєлі, Ємєля, твоя нєдєля». «Та модель, що зазначена в цій статті, це не та конструкція, з якої ми підемо на вибори», − заявив він на Експертному форумі Інституту Горшеніна. І додав, що опозиція не змогла висунути єдиного кандидата через неготовність опозиційних політиків, а зовсім не через позицію Юлії Тимошенко.
ЛИСТИ ЩЕ БУДУТЬ
Отже, писання із-за ґрат поки що залишаються голосом волаючого у пустелі. Невідомо, чи передбачила це зі своєї Качанівки Юлія Володимирівна, чи ні. Якщо таки передбачила, тоді зрозуміло, чому вона вирішила у своєму листі обійти мовчанням момент, мимо якого пройти було, здається, просто неможливо – проанонсоване нещодавно Яценюком об’єднання «Батьківщини» та «Фронту змін» у єдину партію. І знову-таки варіантів пояснення два. Або Юлія Володимирівна свідомо не хоче зачіпати цю болючу тему, аби не демонструвати зайвий раз, що «соратникам» її рекомендації до лампочки. Або це питання вимагає окремого напруження епістолярних здібностей – і невдовзі на нас чекає новий лист із Качанівки. Із всеосяжною та виразною характеристикою Яценюка, Турчинова та інших причетних до цих карколомних проектів.
