Катеринчук вирішив, що він небезпечний

Вивести з рівноваги найкрасивішого українського політика, з чийого доглянутого обличчя ніколи не сходить привітна посмішка, напевно, нелегко. Але ворогам це вдалося

Розпочали вони це ще напередодні Дня Києва, коли ледь не всі провідні інтернет-ЗМІ розповсюдили фейкову новину про те, що апеляційний адміністративний суд столиці дозволив провести у столиці 25 травня гей-парад – нібито за позовом саме Катеринчука. Фейкалісти добре розрахували: усі спочатку кинуться наввипередки передруковувати повідомлення, а потім уже увімкнуть мозок, аби перевірити сумнівну інфу, чи навіть банально зрозуміють, що ніякого позову не могло бути. Адже Катеринчук не самогубця − доводити потім, що сам не такий.

До того ж, ще на початку травня, після абсолютно цивілізованого заклику не бити пі… тобто учасників ймовірного параду, аби не нашкодити європейській інтеграції, йому і так дісталося від єпископів Української греко-католицької церкви. Святі отці, ховаючи під хрестом на пузі нутро середньовічних інквізиторів, трактували «души прекрасные порывы» пана Катеринчука якось однобоко – не більше не менше як приниження християнської релігії. Розмазали, немов комаху по стіні, місця живого не залишили. Щоб знав, «для чого чоловікові дупа».

Ось така вона, європейська толерастія. Користі від неї – з гулькін ніс, а проблем – повні штани.

Ми це, власне, до чого? Незабаром фейкову новину про задоволений судовий позов спростували майже всі, хто повівся на цю «газетну качку». Тобто всі, окрім газети «Хрещатик», на якій вона висить і досі. Це і обурило Миколу Дмитровича до глибини душі. А може, навпаки, душа зажадала продовження банкету…

Як би там не було, а замість того, аби знайти просте і логічне пояснення, наприклад хтось банально провтикав, вчасно не прибравши із сайту фейк (про нього, до слова, вже всі давно забули),  а відтак – «понять і простіть», пан Микола пішов іншим шляхом. Він угледів «очевидну упередженість столичної влади», про що й повідомила його прес-служба, яка спростувала будь-яку причетність Катеринчука до подій навколо гейського параду, та зажадала від «Хрещатика» пояснень щодо згаданої публікації. «Появу новини на офіційному сайті газети міської ради столиці України наштовхує на однозначну думку про оголошення інформаційної війни потенційному кандидатові на посаду мера… Чинний глава Київської міської державної адміністрації Олександр Попов оголосив брудну війну лідеру Європейської партії України, члену парламентської фракції “Батьківщина” Миколі Катеринчуку», – сказано у її заяві. Про те, що фейкову провокацію спочатку сам Попов і влаштував, прес-служба, щоправда, не пише. Але це читається між рядків.

От хто пояснить: чому краса і розум поруч не вживаються? З одного боку, пан Микола начебто зрозумів: тема «голубих» – не з тих, на якій можна піаритися в нашій країні. З іншого – знову нагадує про неї, відтак – і про себе в її контексті (не забуваймо про осад, який традиційно залишається у будь-якому випадку).

Однак особливо дістає про війну, розв’язану проти «потенційного кандидата на посаду мера». Цікаво, він дійсно думає, що становить якусь реальну загрозу для столичної влади – настільки, щоб та вдавалася до брудно-військових дій? Тобто він серйозно так вважає?

З цього приводу згадується невмируще:

Ты, милок, из тех мужей,

Что безвреднее ужей, –

Егозят, а не кусают,

Не сказать ишо хужей.

Краще б він у кіно знімався, їй-богу…