Кандидатам у президенти запропонували роздерибанити владу, не дочікуючись виборів

Ідеї врегулювання кризи набувають все більш хворобливого характеру…

Колишній член фракції ПР Рудьковський знайшов оригінальний спосіб владнати ситуацію у країні. Як заявив він на сьогоднішньому засіданні Узгоджувальної Ради, усім мають рулити авторитети.

«Я пропоную Порошенку очолити Верховну Раду, Тимошенко – РНБО, а Тігіпку – НБУ. І нехай вони своїм авторитетом врегулюють ситуацію у країні», – цитує пропозицію Рудьковського «Обозреватель».

Іншими словами, кандидатам у президенти пропонується не дочікуватися виборів, а почати володарювати вже прямо зараз. Такий собі тест на працездатність: хапаємо кожний по шматку і починаємо орудувати авторитетом – кожний у своїй галузі. Хто справиться, той молодець, а хто не справиться – ну що ж, очевидно, за Рудьковським, гірше все одно не буде…

Є, щоправда, декілька «але». По-перше, рівень авторитету вказаних кандидатів (що б там не мав на увазі Рудьковський під цим словом), відверто кажучи, вилами по воді писаний. Важко собі уявити при здоровому глузді, що як тільки той же Порошенко опустить сідниці у спікерське крісло, вся Верховна Рада одностайно зробить під козирьок і піде строєм туди, куди її поведе вельмишановний Петро Олексійович. Ще важче уявити подібну картину за участю «політично стійкого» Тігіпка та фінансового бардаку під гордою назвою «Національний банк України».

Що ж до Юлії Володимирівни, якій пропонується дати порулити РНБО, то нагадаємо, що на засідання цього органу вона і без всяких пропозицій Рудьковського вже ходить, як на роботу (що породило у політологів масу припущень, хто і у чиїх інтересах злив Крим Путіну у березні цього року).

З іншого боку, пропозиція Рудьковського (якщо тільки не вважати її тонким троллінгом) сулить Україні неабияке публічне шоу, поруч з яким поблякне не лише хрестоматійне співробітництво Лебідя, Рака та Щуки, а й славнозвісні дебати тої ж Юлії Володимирівни із Віктором Андрійовичем на тему смердючого газу та партнерських дуп. До того ж, до виставища неодмінно долучаться і інші кандидати у президенти, про яких Рудьковський чомусь забув. А між тим усі вони – від Тягнибока до Царьова – теж сповнені залізобетонної впевненності, що мають якийсь авторитет, і теж можуть зажадати, щоб їм дали чимось порулити. Отже, видовище має бути вкрай кумедним і обіцяє багато приводів для здорового реготу.

Шкода лише, що за нинішніх обставин Україні вже не до сміху – ані до здорового, ані до хворобливого. Видовищ нам зараз вистачає і без дерибану кандидатами залишків влади. Тож троллінг у виконанні Рудьковського (якщо, звісно, це дійсно тролінг, а не продукт інтелектуального дефіциту) видається, м’яко кажучи, невчасним.