«Кандидат Немо»: опозиція до останнього ховатиме свого «єдиного». Навіть якщо такого і немає

Ім’я єдиного кандидата в президенти опозиція оприлюднить лише перед початком президентської кампанії

Про це заявив Олександр Турчинов у вівторок, 21 травня.

За словами Турчинова, опозиція таким чином убереже свого майбутнього «президента» від різноманітних політичних неприємностей. «Опозиція назве єдиного кандидата, коли розпочнуться вибори, аби не було небезпеки для цього кандидата», – пообіцяв він. – «Ми не будемо робити це наперед, прийде час, розпочнеться кампанія – і опозиція продемонструє свою єдність».

Нагадаємо, що президентські вибори в Україні мають відбутися у 2015 році. Тобто до обіцяної демонстрації єдності нам залишилося чекати ще два роки. І ніяк не менше.

Наразі, план слушний, і Турчинову можна тільки поаплодувати. З якого боку не глянь – Олександр Валентинович має рацію. Ситуація у нас в країні нестабільна, влада – «стрьомна», тож дійсно трохи страшнувато кандидата заздалегідь публічно показувати. Навіщо людину підставляти? А як його бетеером з морквиною задавлять? Або, не дай боже, якийсь стрибучий «Вадік» на задвірках ЦВК перестріне? Ні, тільки глибока конспірація може врятувати єдиного опозиційного кандидата! Нехай поки затаїться собі у глибинах опозиції, як такий собі політичний чайник Рассела.

Заразом ця конспіративна тактика може не лише врятувати життя та здоров’я майбутньої надії нації, але й дати рішучий відсіч усім недоброзичливцям, які подейкують, що ніякого єдиного кандидата в опозиції нема і бути не може, оскільки у них по три гетьмани на кожного об’єднаного опозиціонера. Та якби він дійсно існував, то лідери опозиції, зважаючи на їхню «залізну витримку та несхитну партійну єдність», одразу вибовкали б – швидше за все, в контексті на кшталт «лайно цей N, а не кандидат, ось я – справжній кандидат!»

Дійсно, злі наші люди, полюбляють попащекувати… Але тепер опозиція на всі ці закиди має тверду відповідь Чемберлену: ще зарано, ось прийде час – побачите, бо наш кандидат, як той анекдотичний ховрах: ви гадаєте, що його нема, – а насправді ж він є!

Можна, до речі, і далі піти: втаємничити особу єдиного кандидата не лише до початку президентської кампанії, але й під час оної. Адже ж, як доводить практика, неприємності з кандидатами у нас запросто можуть траплятися навіть у розпалі самої кампанія. Знову ж таки, страшно за людину. Тому зовсім ймовірно, що через два роки ми зможемо милуватися агітаційною продукцією з портретами єдиного обранця у гумовій масці з підписом − «Єдиний кандидат від опозиції %username%». А під час живих виступів, щоб розпорошити увагу ворога, замість одного кандидата будуть виступати всі лідери опозиції, конспіративно підморгуючи виборцю: мовляв, знаєте, а я і є той самий %username%! Але відкритися поки не можу – ще зарано, ось прийде час…

Та коли говорити серйозно, то опозиція зі своєю відкладеною на два роки демонстрацією єдності може здорово пролетіти, як фанера над Задріпупинськом. Народ у нас занапащений, вірити в чисте-добре-вічно − розучився і таких фокусів може не зрозуміти. А конкуренти лукаво не мудруватимуть. Мало того, що є біло-блакитний Віктор Федорович (тут без коментарів) – є ще червоний Петро Миколайович, який досі ще ціпко тримає свій пенсійно-комуністичний електорат і якому самому за віком вже скоро час іти на політичну пенсію. А на пенсію треба виходити з баблом, це очевидно. Тому існує велика вірогідність, що майбутній пенсіонер зажадає за скромну (або нескромну) плату «злитися» разом зі своїм електоратом. І не треба мати великого розуму, аби здогадатися, що «зливатися» він стане далеко не на користь опозиції. Тому опозиційна конспірація може вийти боком, і коли нарешті «настане час», з’ясується, що єдиний кандидат (якщо він узагалі буде представлений) залишиться на бобах.