Поінформована регіоналка вирахувала нового прем’єра: модерний, фаховий і з казенного дому

Ім’я цього таємничого бубнового валета поки що не оголошується – бо, як заявила сама Ганна Миколаївна Герман, «це може стати провокацією»

Отже, звершилося: Віктор Федорович почув крик азаровської душі, прагнучої «суспільно-політичного компромісу» заяву про прем’єрську відставку. Таким чином, автоматично передбачається, що слідом за Азаровим кане у небуття і вся його не дуже молода, але таки дуже талановита команда. Хоча насправді до цього ще далеко: до затвердження нового уряду старий нікуди не дінеться і продовжить функціонувати, як і раніше, тільки під лейблом «в. о.» і під тимчасовим керівництвом Арбузова. І оскільки який дідько печений, такий і варений, можна вважати, що статус-кво фактично зберігається цілком і повністю. З єдиною різницею – ми отримали офіційну президентську обіцянку, що це, типу, ненадовго.

Обіцянка, звісно, цяцянка, але офіційного наступника Миколі Яновичу, хоча б для виду, підшукувати доведеться. (До речі, цікаво: якщо рідною мовою екс-прем’єра «попередник» буде «папєрєднік», то як має бути «наступник»? «Наступальнік»? «Пазаднік»? «Прійомнік»?) Трохи відхилила завісу над кандидатурою Азарова-2 головна ворожка всія ПР Ганна Герман – та й те, за професійною звичкою, не стільки відхилила, скільки напустила туману.

«А позолоти ручку, яхонтовый…»

Отже, як, на думку Герман, у лавах ПР обстоїть справа з прем’єром? «Кандидатура є. Він не від опозиції. Він модерний, професійний, має широкий європейський світогляд. Розуміє, які серйозні виклики постають перед Україною. Прізвища не називаю, тому що це може стати провокацією», – заявила вона виданню «Взгляд».

Їй-бо, не тільки опозиція вміє охороняти свої партійні таємниці! Поруч із таким «детально змальованим» образом таємничої провладної кандидатури блякнуть навіть уже призабуті байки ОО про свого глибоко законспірованого єдиного кандидата – того самого, який начебто і є, але вони його нікому не покажуть, щоб не нариватися (знову-таки) на провокації. І хоча Ганна Герман, очевидно, і не змогла втриматися від суто жіночого потягу поінтригувати співбесідника, нібито назвавши «прикмети» («модерний», «професійний», «весь із себе європейський» – просто наче справжня ворожка: «А бояться тебе надо, бриллиантовый, человека рыжего, недоброго, а позолоти ручку, яхонтовый…»), але таємниці так і не видала. Можливо, тому, що ручку так і не позолотили.

Так чи інакше погодимося, що під такий узагальнений опис може прокатити будь-хто з широкого набору діамантових та яхонтових регіональних «діячів» – від Вілкула з тим же Арбузовим і аж до Олійника з Колесніченком. Бо звідки ви знаєте, може, з точки зору ПР, у цієї солодкої парочки якраз дуже навіть широкий європейський світогляд? Називав же сам Азаров роботу свого уряду, без сорому казка, «забезпеченням функціонування економіки і системи соціального захисту»…

Дурних немає?

Утім, поки Ганна Герман демонструвала перед журналістами «Взгляда» своє вміння наводити тінь на плетінь, Єфремов на брифінгу заявив просто руба: не знаю, мовляв, ніяких професійних та модерних. І взагалі, зарано ще про це думати, бо «темна вода во облацех» і як глибоко шановний Віктор Федорович скаже, так воно і буде. «Ми ще не розглядали кандидатури. Якщо президент буде подавати кандидатуру, то ми будемо розглядати її на фракції, тому що у кінцевому результаті парламент схвалює цю кандидатуру», – цитує голову фракції ПР «РБК- Україна».

Нагадаємо, що 27 січня Арсеній Яценюк публічно повідомив, що від пропозицій влади сісти у крісло прем’єра відмовився. Власне, цього і треба було чекати: про Сеню можна сказати багато поганого, але дурнем його назвати важко, і розгрібати лайно, щедро навалене попереднім урядом, він у жодному разі не бажає.

У тому ж дусі висловився і Кличко, заявивши, що і ноги його ударівців у новому уряді не буде. Не став відмовлятися ні від чого хіба що Тягнибок, але його і без того нікуди особливо не запрошували. До речі, 28 січня, як повідомляє НБН, лідер Свободи у кулуарах ВР заявив, що опозиції і досі невідомо, яким чином влада пропонує формувати коаліційний уряд: чи то 50 % на 50 %, чи то якимось іншим чином. А також повідав про свої вагання: «Нас насправді поставили в ситуацію ножиць: з одного боку – міжнародне співтовариство – США, Європа – кажуть, що це ідеальний варіант, коли формуватиметься коаліційний уряд. Це можливість уникнути політичної кризи. А з іншого боку – брати на себе відповідальність за цю ситуацію, яка в державі, економічну, коли Україна на межі дефолту, політична криза, катастрофічний настрій людей щодо влади, також не було б зовсім правильно».

Щодо того, що принципи формування уряду – коаліційного чи не коаліційного – відомі лише самій владі, це таки правда. Однак і кричуще небажання опозиції брати на себе будь-яку відповідальність і без одкровень Тягнибока помітне неозброєним оком. Хоча коли-небудь взяти її таки доведеться: особливо якщо, як мріє опозиція, будуть проведені дострокові вибори і вона захапає собі у новоствореній Раді більшість. І не факт, що тоді стартові умови будуть принципово кращими за нинішні: українська історія ще не знає випадку, коли виборча кампанія оздоровила економіку, якою б вона не була.

Утім, серед ситуативних союзників опозиції є і незалежні гравці на кшталт Петра Порошенка. Який свого часу не зміг відмовитися від спокуси попрацювати у регіональному уряді, хоча економічна ситуація і тоді була не мед. Тож не виключено, що якщо йому запропонують достатньо вигідні умови та гарантії, він погодиться і на цю роль – чи то робочої конячки, яка має витягнути державний віз із багна, чи то цапа-відбувайла, на якого посиплються всі шишки «папєрєдніка».

Однак, окрім Порошенка, є ще й Арбузов. Який у прем’єрському кріслі фактично вже сидить – нехай і під вивіскою «в. о.», але таки сидить. І, до речі, може приклеїтися на ньому надовго. Бо, врешті-решт, хто сказав, що в Україні вкрай потрібно призначати справжнього прем’єра, а не «в. о.»? Що, у законодавстві так прописано? Ну так, вибачте, на сараї теж написано, а в ньому дрова лежать. Живе ж Київ уже чортзна-який рік без мера, то чому б і цілій країні без прем’єра не прожити?

Отже, прецедент уже є. Тож не виключено, що влада знову намагатиметься розіграти столичний сценарій, тільки вже у масштабах України. Принаймні щоб потягнути час – а там далі або віслюк здохне, або падишах… Коротше, видно буде.