Category: Блоги

Категорія для розміщення матеріалів сторонніх людей, які отримали право висловлювати свою думку на нашому порталі

0

Думайте, що робите!

Гостру полемічну книгу без “цукрових шмарклів” і шароварщини не варто вважати антиукраїнською. Не варто вносити до чорних списків і видавництво, завдяки якому подібні книги виходять друком.

0

Блокада Донбасса

                Если Вы считаете, что Украина несправедливо прекратила выплату пенсий и пособий на оккупированных территориях и не пропускает товары, прошу ответить на пару вопросов: Вы готовы сесть...

0

Кримські канікули

До річниці його окупації якесь інтернет-видання оголосило конкурс новел. Я спробувала і пролетіла. Звісно, Ірина Жиленко казала мені колись, що мої вірші – то як ультразвук: у людей ще немає органу, щоб його сприймати, і що мій читач народиться не раніше, ніж через сто років. Але я не думала, що моя проза – це теж ультразвук.

Я завжди любила Крим, і тим більше тепер. Може, тому, що знаю його не по пляжах: одного лише літа відпочивали в Євпаторії – інші рази це були походи, виїзди на скелі, мандрівки. Найбільше запала в серце осінь. Крим – нетутешньо красива земля. Іноді мені здається, що колись давно світанок застукав якусь морську дивовижу, що забарилася, випірнувши з моря, от вона й закам’яніла. І коли б люди пішли звідси, Крим знову пірнув у море і жив там своїм мовчазним і плавним підводним життям…

0

«Не думай, мій Оріховський…»

Позаминулого року Станіслав Оріховський (1513–1566) відсвяткував би 500 років. Вік вельми солідний, і добре пасує, за висловом одного літературознавця «князеві українських гуманістів». От тільки титул «князь» йому личить (без образ!), як корові сідло. Оріховський був гуманістом, це слово недарма походить від латинського «humanus – людський». Вочевидь, поки не відкрито іншого рівнозначного за значимістю й обсягом творів автора, Станіслав Оріховський Роксолан залишатиметься обличчям української неолатиністики.

0

Умій жити швидко

Гай Валерій Катул – молодий римський поет із І ст. до н. е. Молодий і тепер, через двадцять століть, бо помер, коли йому було 33. Ні, він не наклав на себе рук, як трапляється з поетами в наш час, він просто помер – якщо коли-небудь буває просто помирати…

0

302 Spartan

Саме сьогодні у парламенті ми наочно побачимо чи маємо ми цих триста коаліційних спартанців, фактично 302-ох, а реально?